РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 травня 2020 р. Справа № 120/1661/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - відділ примусового виконання рішень, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 26.02.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем закрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом у справі № 0240/3236/18-а, у зв`язку із його виконанням. Однак, рішення суду в частині виплати заборгованості в сумі 6 629, 97 грн. не виконано, а тому оскаржувана постанова є протиправною.

15.05.2020 року відкрито провадження у справі, поновлено строки звернення до суду та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 22.05.2020 р. повернуто клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

22.05.2020 р. надійшов відзив підписаний головним державним виконавцем Р.П.Бертман.

Втім, на підтвердження повноважень вказаної особи як представника відповідача не надано жодних документів.

Частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділуVII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.

Відтак, підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Отже, законодавець розмежував поняття "самопредставництво" та "представництво інтересів", які, відповідно, передбачають участь, зокрема, органу державної влади у судовій справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто в порядку самопредставництва, або ж через представника.

Таким чином, самопредставництво органу державної влади в адміністративній справі може здійснюватись лише особами, коло яких визначено у ч. 3 ст. 55 КАС України.

Водночас в силу положень ст.ст. 131-1, 131-2, абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у разі здійснення самопредставництва повноваження особи, яка від імені органу державної влади подає (підписує) заяву, клопотання, скаргу, мають бути підтверджені належними документами, наприклад статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) або відомостями про займану посаду.

Відповідна позиція наведена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 480/1886/19.

Однак до відзиву відповідача не надано документів, які б підтверджували повноваження головного державного виконавця Р.П.Бертмана на здійснення самопредставництва/представництва відповідного органу державної влади.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що від імені відповідача відзив подано (підписано) особою, права якої на вчинення відповідних дій не підтверджені у встановленому законом порядку, а відтак, доводи викладені в ньому не беруться судом до уваги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 січня 2020 р. (дата надходження заяви до відділу) ОСОБА_1 подано до Головного управління юстиції у Вінницькій області (відділ примусового виконання) заяву про прийняття до виконання виконавчого листа № 0240/3236/18-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 26.12.2018 р. у справі № 0240/3236/18-а-а, щодо зобов`язання Головного управління ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше проведеного перерахунку.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 20.01.2020 року на підставі вказаного виконавчого документа відкрито виконавче провадження ВП №61015242.

Пунктом 2 даної постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 03.02.2020 року ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 0240/3236/18-а-а в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 виконано ще 23.11.2019 р. Також зазначено, що виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2018 року по 21.11.2018 року буде забезпечено в порядку встановленому Порядком №649.

26.02.2020 р. виконавче провадження №610152429 закінчено з підстав визначених п.9.1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись із даним рішенням відділу примусового виконання рішень, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Суд відмічає, що майновим характером наділене рішення щодо вимоги права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці. Об`єктом рішення немайнового характеру навпаки виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, з аналізу положень статті 63 Закону № 1404-19 видно, що рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішенням немайнового характеру, порядок виконання якого встановлений у розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення немайнового характеру не має ціни, при цьому рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 0240/3236/18-а є немайновим, оскільки зобов`язує управління вчинити дії по нарахуванню та виплаті пенсії.

Із положень статті 63 Закону № 1404-19 випливає, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-19 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом

Так, судом встановлено, що виконавчим листом № 0240/3236/18-а виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 26.12.2018 р. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року.

При цьому, суд акцентує увагу, що судом не покладено обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області проводити виплату пенсії, зокрема різниці/заборгованості по виплаті в сумі 6 629, 97 грн.

В свою чергу, як видно із перерахунку пенсії від 23.11.2018 р., відповідний перерахунок пенсії виходячи з 90% грошового забезпечення проведено ОСОБА_1 з 01.01.2018 р., отже виконавчий лист № 0240/3236/18-а виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 26.12.2018 р. виконано в повному обсязі. Відтак спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не відшкодовуються

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову -відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (29000, м.Хмельницький, вул. Володимирсьбка, будинок 91 , код ЄДРПОУ 43316784).

Повний текст рішення сформовано: 25.05.2020 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна