Справа № 2-1611\10
КОПІЯ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої – судді Сагайдак І.М.
при секретарі Загоруйко О.В.
з участю: позивача ОСОБА_1;
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старокосянтинівського елеватора про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та припинення права власності на частину квартири,
в с т а н о в и в:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Старокостянтинівської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та припинення права власності на частину квартири.
В обґрунтування заявленого позову вказував, що спірну квартиру отримала його мати за місцем своєї роботи на Старокостянтинівському елеваторі. Деякий час він проживав у вказаній квартирі, після одруження змінив місце проживання, однак залишався зареєстрованим у ній. Нещодавно йому стало відомо, що ОСОБА_2 25.11.1996 року від свого та від його імені написала заяву про передачу їм у приватну власність квартири АДРЕСА_3 в зв»язку з чим 25.11.1996 року відділом приватизації Старокостянтинівського елеватора було видано свідоцтво про право власності на квартиру, згідно якого спірна квартира передана їм у приватну власність у рівних частках.
Оскільки квартира приватизована без його згоди, на час приватизації він у ній не проживав і не мав бажання приймати участь у її приватизації, тому просив визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 яке видано 25.11.1996 року відділом приватизації Старокостянтинівського елеватора, в частині щодо належності йому половини цієї квартири та припинити за ним право власності на належну йому частину квартиру.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 26 квітня 2010 року первісного відповідача – Старокостянтинівську міську раду було замінено належним відповідачем – Старокостянтинівським елеватором, оскільки приватизація спірної квартири здійснювалась відділом приватизації Старокостянтинівського елеватора, і як пояснила представник Старокостянтинівської міської ради, будинок АДРЕСА_3 на балансі міської ради не перебуває.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі і пояснив, що близько року назад дізнався про те, що за ним зареєстровано право власності на частину квартири АДРЕСА_3. Своєї згоди на приватизацію не давав і підпис у заяві від 25.11.1996 року не його. Крім того, зазначив, що він є військовослужбовцем і має намір отримати квартиру за місцем служби, однак йому перешкоджає зареєстроване за ним право власності на спірну квартиру.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала та пояснила, що заяву від імені ОСОБА_1 написала і підписала вона, просить позов задоволити.
Представник Старокостянтинівського елеватора, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з»явився, про причини неявки суду не повідомив, тому розгляд справи проводиться у його відсутності.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 19 січня 1996 року ОСОБА_1 був зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_3 та на час приватизації проживав у ній разом із матір»ю ОСОБА_2
Зазначені обставини підтверджуються витягом з паспорта позивача про реєстрацію, довідкою Старокостянтинівського елеватора про склад сім»ї від 14.05.1996 року та визнано самим позивачем.
25.11.1996 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була подана заява про передачу їм у приватну власність квартири АДРЕСА_3, згідно цієї заяви уповноваженим власником визначено ОСОБА_1 На підставі цієї заяви відділом приватизації Старокостянтинівського елеватора було видано розпорядження №17 від 25.11.1996 року про передачу вищезазначеної квартири у приватну власність. На підставі цього розпорядження видано відповідне свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 25.11.1996 року, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3.
Зазначені обставини підтверджуються заявою від 25.11.1996 року, розпорядженням №17 від 25.11.1996 року та свідоцтвом про право власності на житло від 25.11.1996 року, а також оглянутою в судовому засіданні інвентарною справою на квартиру АДРЕСА_3.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказував, що він не давав згоди на приватизацію квартири і підпис на заяві про приватизацію стоїть не його. Відповідачка ОСОБА_2 визнала позов та вказала, що підпис ОСОБА_1 вона підробила. Старокостянтинівський елеватора своєї позиції щодо позову не висловив. Однак, суд вважає, що визнання позову в даному випадку суперечить закону та дійсним обставинам справи.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Таким чином, небажання когось із членів сім'ї взяти участь у приватизації квартири позбавляє можливості інших членів сім'ї на отримання квартири у власність у порядку, передбаченому Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”.
В судовому засіданні позивач вказав, що необхідність у даному позові виникла через те, що зареєстроване за ним право власності на частину квартири перешкоджає йому отримати житло за місцем служби. При цьому, окрім визнання відповідачкою позову не надав суду жодних доказів того, що він не мав наміру приватизовувати квартиру та що підпис на заяві про приватизацію не його, відмовився також і від проведення почеркознавчої експертизи.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старокосянтинівського елеватора про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 та припинення права власності на частину квартири відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/
Копія вірна: суддя І.М. Сагайдак