Справа № 2-1050\10

                                            КОПІЯ        

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   31 травня   2010 року                             м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

            в складі: головуючої – судді   Сагайдак І.М.

                   при секретарі Загоруйко О.В.

            з участю:   сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський хлібозавод» про стягнення заробітної плати,

                    в с т а н о в и в:

    В березні 2010 року Старокостянтинівський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський хлібозавод» про стягнення на користь ОСОБА_1 1968 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01 листопада 2009 року по 20 січня 2010 року включно.

    В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказував, що проведеною Старокостянтинівською міжрайонною прокуратурою перевіркою ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» встановлено, що на підприємстві з 26 жовтня 2009 року було встановлено простій на невизначений термін. Проте фактично робота на підприємстві продовжувалась з жовтня 2009 року по січень 2010 року включно з використанням найманої праці 36 громадян, в тому числі ОСОБА_1, яка з 05.03.2008 року по 20.01.2010 року працювала машиністом тістороздільних машин на ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод».

    За період з листопада 2009 року по день звільнення ОСОБА_1, адміністрацією заводу їй не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, при тому, що у цей період вона працювала. Оскільки у зазначений період на підприємстві не було встановлено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій тощо, не здійснювався облік виконуваної працівниками роботи та не проводився бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, тому розмір заборгованості по заробітній платі прокурор просить стягнути, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, який визначено чинним законодавством в сумі 744 грн., що за відпрацьований ОСОБА_1 період складає 1968 грн.

    В судовому засіданні прокурор та ОСОБА_1 підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

    Представник відповідача проти позову заперечила та пояснила, що відповідно до наказу № 47/1 від 21.10.2009 року на підприємстві було оголошено простій. З цим наказом усі працівники були ознайомлені, крім того наказ було розміщено на дошці оголошень. Позивачем не доведено факту виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов»язків під час простою підприємства, не встановлено об»єм та результат виконаної роботи за період з листопада 2009 року по 20 січня 2010 року, відсутні доведені факти порушення відповідачем трудового законодавства, заборгованість по заробітній платі в сумі 1968 грн. розрахована позивачем без

застосування нормативної бази та посилання на законодавство України.  Крім того, з 28.10.2009 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці за минулий рік терміном 14 календарних днів.

    Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05 березня 2008 року по 20 січня 2010 року перебувала у трудових відносинах із ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» на посаді машиніста тістороздільних машин і звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Дана обставина підтверджується витягом з трудової книжки ОСОБА_1 та відповідачем не оспорюється.

 Згідно наказу № 47/1 від 26.10.2009 року на ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» встановлено початок простою з 26 жовтня 2009 року на невизначений термін. Цим наказом надано право відділу кадрів підприємства надавати працівникам довготривалі відпустки без збереження заробітної плати, а виконавчого директора зобов»язано довести даний наказ до всіх працівників заводу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила факт ознайомлення її із вищезазначеним наказом, пояснивши, що робота на підприємстві не зупинялась, і вона продовжувала працювати аж до дня її звільнення.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про оголошення простою, представник відповідача не надала, не встановлено таких і в судовому засіданні. Усі докази представника відповідача зводяться лише до її пояснень, що даний наказ було поміщено на дошку оголошень підприємства.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що в період з 01 листопада 2009 року по 20 січня 2010 року ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» працювало і ОСОБА_1 виконувала фактичну роботу на цьому підприємстві. Ці обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_1, допитаної як свідка, а також поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Так, ОСОБА_1 пояснила, що з 05 березня 2008 року по 20 січня 2010 року працювала на ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» машиністом тістороздільних машин. З 28 жовтня 2009 року брала 14 днів оплачуваної відпустки за минулий рік, по виході з якої продовжила працювати на підприємстві аж до дня звільнення. Працювала з 13 години і до ранку через день. З листопада 2009 року по день звільнення заробітної плати не отримувала, не була оплачена їй також і відпустка.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у цей період працювали майстрами у ОСОБА_1, повністю підтвердили її пояснення, а також пояснили, що у цей період вони вели облік часу виконання працівниками своєї бригади роботи. Вказану інформацію оформлювали у робочому листі та звіті за зміну, які передавали економісту підприємства. Крім того, ними особисто розроблювались тижневі графіки виходу працівників на роботу.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт здійснення ОСОБА_1  фактичної роботи машиніста тістороздільних машин в період з  другої половини листопада 2009 року по 20 січня 2010 року.

Згідно ст. 43 Конституції України кожна особа має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.97 КЗпП України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»  форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. При їх недотриманні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплати за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов»язковою   на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що колективний договір на ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» не укладений, розрахункові відомості про нарахування заробітної плати працівникам за період з листопада 2009 року по січень 2010 року включно, табеля обліку робочого часу не велись. Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки № 22-07-93/133 від 17.02.2010 року, проведеної територіальною державною інспекцією праці у Хмельницькій області та представником відповідача не заперечуються.

За таких обставин, при стягненні на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 листопада 2009 року по 20 січня 2010 року включно, суд виходить із мінімального розміру заробітної плати, який встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» в розмірі 744 грн., та вважає, що на її користь підлягає стягненню 1968 грн. заробітної плати.

Твердження ОСОБА_1 про те, що в рахунок заробітної плати за цей період їй  видавалось 38 кг муки та хлібобулочні вироби не беруться судом до уваги, оскільки відповідач жодних належних та допустимих доказів щодо вартості та кількості цієї продукції надати не зміг, не встановлено таких і судом. При визначенні розміру заробітної плати судом також не враховується і період перебування ОСОБА_1 у відпустці, оскільки жодних доказів про те, що ця відпустка була їй оплачена відповідач також не надав.

Судові витрати розподіляються судом на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 95, 97 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці»,  суд

в и р і ш и в:

    Позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора задоволити.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський хлібозавод» на користь ОСОБА_1 1968 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01 листопада 2009 року по 20 січня 2010 року включно, без утримання податків та інших обов»язкових платежів.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський хлібозавод» на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Допустити негайне виконання рішення суду в межах виплати заробітної плати за один місяць.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: