УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ладики Я.І.,
суддів: Ткачук Н.В., Хруняка Є.В.,
з участю: прокурора Гуцуляка В.К.,
потерпілої ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2.,
захисника ОСОБА_3.,
засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_5.,
розглянувши 19 липня 2007 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1. на вирок Рожнятівського районного суду від 12 квітня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Петранка, Рожнятівського району, житель АДРЕСА_1, українець, освіта неповна середня, одружений має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючий, раніше судимий 8.05.1998 року за ст. ст. 89 ч.1 та 140 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з застосуванням ст. 46і КК України; 23.08.2002 року за ст. 162 ч.2, п. „г" Російської Федерації на 4 роки позбавлення волі, звільнився з місць ув'язнення умовно-достроково 10.06.2005 року на 11 місяців і 16 днів, громадянин України, -засуджений за ст. 152 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 153 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 289 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_4. остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Справа № 11-294/2007р. Головуючий у І інстанції Пулик М.В.
Категорія ст. 152 ч.3 КК України Доповідач Ладика Я.І.
2
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Петранка, Рожнятівського району, житель АДРЕСА_1, українець, освіта неповна середня, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючий, несудимий, громадянин України, -засуджений за ст. 152 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 289 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_5. остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 3 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід обом засудженим залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати засудженим з 03 червня 2006 року.
За вироком суду ОСОБА_4. та ОСОБА_5. визнано винуватими і засуджено за те, що вони, діючи у зговорі, в ніч на 2 червня 2006 року, в с Петранка, Рожнятівського району незаконно заволоділи належним ОСОБА_6. автомобілем марки ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому застосували до потерпілої ОСОБА_1. насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я, здавивши їй шию заздалегідь приготовленим шнуром, та погрожували їй ножем.
Незаконно заволодівши автомобілем і маючи намір зґвалтувати ОСОБА_1., ОСОБА_7 вирішили їхати разом з нею у напрямку с Рівня, Рожнятівського району. Під час руху автомобіля, яким керував ОСОБА_5., його брат ОСОБА_4. перетягнув потерпілу на заднє сидіння і всупереч її волі, застосувавши фізичну силу та погрожуючи їй ножем, примусив ОСОБА_1. спочатку задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, а потім зняв з потерпілої нижню білизну і проти її волі вступив з нею у статеві зносини.
Скориставшись безпораднім станом ОСОБА_1., ОСОБА_5. зупинив автомобіль, переліз на заднє сидіння, де лежала знесилена потерпіла, і проти її волі також вступив з нею у статеві зносини.
В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_1. посилається на необґрунтованість та незаконність вироку, вважає, що ОСОБА_7 хотіли позбавити її життя. Призначене обом покарання не відповідає тяжкості скоєних ними злочинів і є надто м'яким. Окрім цього, суд безпідставно прийшов до висновку, що вона не має до засуджених матеріальних і моральних претензій. З наведених мотивів просить вирок скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 більш суворе покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_1. та її представника, які підтримали апеляцію, пояснення засуджених та захисника ОСОБА_3., які з апеляцією ОСОБА_1. не згідні і просять пом'якшити покарання, обґрунтування прокурора, який частково погоджується з апеляцією потерпілої, вважає вирок незаконним та просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково з таких підстав.
За змістом ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги процесуального закону судом не виконано.
Суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам, а тому прийшов до помилкового висновку, що стискання шиї потерпілої шнуром не є насильством небезпечним
3
для її життя і здоров'я, а застосування засудженим ОСОБА_4. ножа з прикладанням його до ребер потерпілої не є погрозою застосування такого ж насильства.
Тому неналежна оцінка доказів потягла за собою помилку у кваліфікації дій засуджених по незаконному заволодінню транспортним засобом.
Суд залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_4. раніше вчиняв корисливі злочини. Відповідно до ч.2 ст. 9 КК України ця обставина впливає на кваліфікацію його дій, пов'язаних з незаконним заволодінням транспортним засобом, утворюючи ознаку повторності.
Суд не врахував, що до зґвалтування ОСОБА_1. засуджений ОСОБА_4. вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 153 КК України, а тому зґвалтування потерпілої повинно кваліфікуватися як вчинене повторно.
Кваліфікуючи злочинні дії обох засуджених за ч.3 ст. 152 КК України, суд допустив суперечність суджень. Вважаючи доведеним, що ОСОБА_4. вчинив зґвалтування ОСОБА_1. у групі з ОСОБА_5. із застосуванням насильства та погрозою застосувати насильство, суд без будь-якого обґрунтування кваліфікував зґвалтування ОСОБА_5. ОСОБА_1. як вчинене з використанням безпорадного стану.
Суд не обговорив у судовому засіданні питання про недоцільність застосування до засуджених додаткового покарання у виді конфіскації майна і не мотивував це у своєму вироку.
З протоколу судового засідання вбачається, що суд не роз'яснив потерпілим суть зміненого обвинувачення та право підтримувати його у попередньому обсязі, а прокурор взагалі не вручив їй копію відповідної постанови (а.с. 122, т.3).
Суд без достатніх підстав застосував до засуджених ст. 69 КК України. При цьому не врахував тяжкість ними вчиненого, особу ОСОБА_4. та обставини справи. Наведені судом пом'якшуючі покарання обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними злочинів. До того ж суд не звернув увагу, що характеристика на ОСОБА_4. - жителя м. Калуша видана сільським головою с. Петранка, Рожнятівського району, а відбланкована характеристика на ОСОБА_5. містить тільки коротку інформацію про те, що в КП „ЖЕО №1" на нього скарги не поступали.
Суд безпідставно прийшов до висновку, що засуджені щиро каються у вчинених злочинах та сприяли їх розкриттю. Це суперечить матеріалам справи, з яких вбачається, що вони на досудовому слідстві своєї вини не визнавали (т.1, а.с. 92,147і; т.2, а.с. 205, 208).
Окрім цього, суд постановивши вирок, надмірно натуралізував опис обставин зґвалтування ОСОБА_1., що є неприпустимим. А тому, як зазначив у своїй Постанові Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, №4, підлягає скасуванню, як постановлений з порушенням закону.
Не з'ясувавши всіх обставин справи, належно не дослідивши і не оцінивши наявні у справі докази, суд постановив вирок, який не відповідає вимогам ст. 323 КПК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Рожнятівського районного суду від 12 квітня 2007 року відносно засуджених
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу
направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду зі стадії попереднього
розгляду.