ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" червня 2006 р. | Справа № 16/482-05-10788 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Голубова І.Г.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Азаркіна О.В.
від відповідачів: КМРБП „Одесрембуд” – не з’явився
ТОВ „Ліс” - не з’явився
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області
від 13.03.2006 р.
у справі № 16/482-05-10788
за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської міської ради
до комунального міського ремонтно-будівельного підприємства „Одесрембуд” виконавчого комітету Одеської міської ради,
товариства з обмеженою відповідальністю „Ліс”
про визнання договору оренди недійсним та зобовязання повернути майно (сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В с т а н о в и л а:
30.11.2005 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось з позовною заявою до деревообробного цеху „Стройдеталь” КП „Одесрембуд” та ТОВ „Ліс”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеської міської ради, про визнання недійсним на майбутнє договору оренди № 2 від 31.03.2003 р., укладеного між деревообробним цехом „Стройдеталь” КП „Одесрембуд” та ТОВ „Ліс” і про зобов’язання ТОВ „Ліс” повернути площадки для складування пиломатеріалів загальною площею 300 кв. м, частину сушильного цеху загальною площею 132,7 кв. м та прилеглу до нього територію загальною площею 200 кв. м, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Бугаївська, 58 до територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на приписи Закону України „Про місцеве самоврядування”, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, розпорядження міського голови № 770-01 р. „Про затвердження типових договорів оренди майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси”, рішення Одеської міської ради № 1054-ХХІУ „Про методику розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси” від 26.03.2003 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2005 р. допущено заміну відповідача –деревообробного цеху „Стройдеталь” КП „Одесрембуд” належним відповідачем –комунальним міським ремонтно-будівельним підприємством „Одесрембуд” виконавчого комітету Одеської міської ради.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (а. с. 72) і просив визнати недійсним договір оренди № 2 від 31.03.2003 р. на майбутнє як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, і зобов’язати ТОВ „Ліс” повернути орендоване майно до територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Оскаржуваним рішенням господарського суду (суддя Желєзна С.П.) в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що на день подання позову до суду та прийняття рішення по справі у позивача відсутнє право звернення до судових органів з вимогами про визнання даного договору недійсним та зобовязання повернути площадки, оскільки він (позивач) не являється власником спірного майна та не має від власника відповідних повноважень.
Не погоджуючись з рішенням суду Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі –Представництво) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а позов задовольнити. При цьому скаржник посилається на те, що при винесенні рішення судом невірно застосовано норми матеріального (ст. ст. 203, 215, ч. 2 ст. 236, ч. 1 ст. 59 ЦК України) та процесуального права; не встановлені всі обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи. Також скаржник вважає, що висновок суду про відсутність у нього права на звернення з даним позов не відповідає дійсності, т. я. відповідно до Положення „Про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради” від 26.03.2003 р., Закону України „Про місцеве самоврядування та розпорядження Одеського міського голови № 193-01 „Про передачу в управління Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради будівель, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58” від 21.02.2005 р. управління вищезазначеним об’єктом комунальної власності здійснює саме Представництво. Крім того, на думку скаржника, оспорюваний договір укладено із порушенням законодавства, всупереч інтересам територіальної громади м. Одеси, невідповідністю ефективного використання комунальної власності, послаблює бюджет міста, зокрема: приміщення було передано в оренду без згоди власника майна, умови договору № 2 щодо встановлення розміру та розрахунку орендної плати не відповідають вимогам рішення Одеської міської ради № 1054-ХХ від 26.03.2003 р. „Про методику розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, а передача в оренду земельної ділянки не відповідає вимогам Земельного Кодексу України та Закону України „Про оренду землі”. В поясненнях до апеляційної скарги скаржник, в обґрунтування своєї правової позиції, також посилається на укладення договору оренди № 2 від 31.03.2003 р. не юридичною особою та не від імені юридичної особи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає апеляційну скаргу безпідставною, рішення господарського суду обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального законодавства, просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Комунальне міське ремонтно-будівельне підприємство „Одесрембуд” виконавчого комітету Одеської міської ради звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з заявою № 23 від 10.05.2006 р., в якій зазначає, що комунальне підприємство повністю погоджується з позицією Представництва щодо невідповідності спірного договору оренди вимогам чинного законодавства та визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача і третьої особи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Матеріалами справи цілком доведене право позивача на звернення до суду з наведеними позовними вимогами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є цілком правомірними, а висновок господарського суду - помилковим.
Як вбачається із Статуту Комунального міського ремонтно-будівельного підприємства (КП) „Одесрембуд”, зареєстрованого Виконавчим комітетом Одеської міської ради № 04056919100020892 від 05.06.2001 р. (додаток до рішення міської ради № 2145-ХХІІІ від 17.04.2001 р.), підприємство засновано на власності територіальної громади та його засновником являється Одеська міська рада. Згідно п. 4.3 підприємство для здійснення статутних завдань у порядку і у випадках, що визначаються чинним законодавством України, може створювати виробничі відділення та підрозділи, необхідні для його господарської діяльності.
Розпорядженням міського голови № 876-01р від 16.08.2001 р. майно, що належало до основних засобів Одеського міського підрядного спеціального ремонтно-будівельного тресту, передано КП „Одесрембуд” на праві оперативного управління.
Відповідно до п. 1.3 Положення про деревообробний цех „Стройдеталь” КП „Одесрембуд” (далі –цех), затвердженого директором КП „Одесрембуд” 07.02.2003 р., цех створений комунальним підприємством „Одесрембуд” у відповідності з наказом директора КП „Одесрембуд” та не являється юридичною особою, а є структурною відокремленою частиною юридичної особи –КП „Одесрембуд”. Майно цеху є комунальною власністю, яка знаходиться в оперативному віданні підприємства та передано в оперативне управління цеху на таких самих умовах (п. 3.1.1). Цех має право укладати в Україні від імені КП „Одесрембуд, будь-які угоди, які не суперечать чинному законодавству, здійснювати інші юридичні акти з юридичними та фізичними особами і громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування (пп. 4.1.4 п. 4.1).
31.03.2003 р. деревообробним цехом „Стройдеталь” комунального підприємства „Одесрембуд” (Орендодавець), який діяв від свого імені, а не від імені КП „Одесрембуд” та ТОВ „Ліс” (Орендар) укладено договір № 2, згідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування площадки для складування пиломатеріалів площею 300 кв. м, частину сушильного цеху площею 132.7 кв. м та прилеглу до нього територію площею 200 кв. м, які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Бугаївська, 58. Відповідно до п. 9.1 договір діє з 01.04.2003 р. до 01.04.2013 р.
Отже посилання скаржника на укладення договору оренди № 2 не юридичною особою, тобто особою, яка не набула власної цивільної дієздатності, являються обґрунтованими, а враховуючи, що укладаючи спірний договір деревообробний цех „Стройдеталь”, всупереч п. 4.1 та пп. 4.1.4 Положення про цех, діяв безпосередньо від свого власного імені, а не від імені дієздатної особи - КП „Одесрембуд”, до спірної угоди неможливо застосувати приписи ст. 63 ЦК УРСР, яка була чинною на момент укладення договору, та приписи ст. 241 ЦК України, чинної на час розгляду справи, щодо наступного схвалення такої угоди уповноваженою особою –КП „Одесрембуд”.
Розглядаючи питання визнання договору № 2 недійсним на майбутнє, колегія суддів виходить з такого. Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди виконувався як цехом так і ТОВ „Ліс”. Таким чином, під час дії ЦК УРСР, за приписами ст. 59, такий договір міг бути визнаний недійсним лише на майбутнє. Отже, враховуючи наведене положення, дату звернення з позовом, набрання чинності з 01.01.2004 р. ЦК України та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу, апеляційна інстанція приходить до висновку, що до обставини визнання договору № 2 недійсним слід застосовувати приписи саме ЦК України. За ч. 2 ст. 203 ЦК України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Як вже наведено вище, цех, укладаючи від власного імені договір оренди № 2 не мав цивільної дієздатності, а тому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України договір № 2 є нікчемним правочином та у цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається. Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржуване судове рішення, господарський суд наведеним вище обставинам належної оцінки не надав та дійшов невірних висновків, які не відповідають обставинам справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Оскаржуване судове рішення слід скасувати, а позов задовольнити частково щодо зобов’язання ТОВ „Ліс” повернути надане в оренду по договору № 2 від 31.03.2003 р. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Посилання скаржника приймаються судовою колегією до уваги з врахуванням наведених вище, в даній постанові, положень.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р. по справі № 16/482-05-10788 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати ТОВ „Ліс” повернути площадку для складування пиломатеріалів загальною площею 300 м2, частину сушильного цеху загальною площею 132,7 м2 та прилеглу до нього територію, загальною площею 200 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58, до територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ТОВ „Ліс” на користь представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 127,50 грн. державного мита, сплачених за подачу позову і апеляційної скарги, 118 грн. ІТЗ судового процесу.
Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.