Справа № 11-450/07 Головуючий у 1 інстанції Барчук В.М.
ст. 186 ч.2 КК України Доповідач - Бешта Г.Б.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 07 серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Хлапук Л.І.
суддів Бешти Г.Б., Опейди В.О.
при секретарі Лінік Т.В.
з участю прокурора Гарбуза В.В.
засудженого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора міста Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 05 червня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий в приватного підприємця водієм, судимий 15.06.1999 року Луцьким міськрайонним судом за ст.ст. 140 ч.2, 144 ч.3 КК України до семи років шести місяців позбавлення волі, звільнений 13.07.2006 року по відбуттю строку покарання, -
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; не змінювати місце проживання, роботи, навчання без дозволу цих органів, та періодично з'являтись до них для реєстрації.
Речові докази по справі: бейсболку повернуто ОСОБА_1, диск з записом залишено при справі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній - підписка про невиїзд.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 09 березня 2007 року, близько 20 год. 30 хв., в ліфті під'їзду АДРЕСА_2, повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, яке виразилось в нанесенні удару кулаком в голову і завданні фізичного болю ОСОБА_2, відкрито викрав належну останньому барсетку вартістю 120 грн., в якій знаходився гаманець вартістю 55 грн. з грошима в сумі 37 грн., пластикову платіжну картку КБ «Приватбанк» вартістю 10 грн., з якої він зняв гроші в сумі 800 грн., пластикову платіжну картку «Ощадбанку» вартістю 10 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1032 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді, не заперечуючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій просить вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок. Посилається на те, що суд призначив ОСОБА_1 надто м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого. Суд безпідставно до ОСОБА_1 застосував ст. 75 КК України, не врахував, що той вчинив тяжкий злочин при не знятій і не погашеній у нього судимості.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав і прохав її задовольнити, засудженого, який прохав апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставинах в апеляції не заперечується і відповідає фактичним обставинам справи.
Як і в суді першої інстанції ОСОБА_1 при розгляді апеляції вину у відкритому викраденні, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, майна ОСОБА_2 визнав.
Дії засудженого кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
У відповідності до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.
Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, що не оспорюється апелянтом та самим підсудним, суд першої інстанції при призначенні покарання порушив вимоги вищевказаного закону. Обрав таке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі ОСОБА_1 і є явно несправедливим внаслідок своєї м'якості.
Зокрема, не враховано, що після звільнення з місць позбавлення волі через незначний проміжок часу ОСОБА_1 знову вчинив умисний корисливий злочин, який є тяжким, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 з застосуванням ст. 75 КК України призначено йому достатніх на те підстав, є надто м'яким. А тому вирок в частині призначення покарання підлягає до скасування з постановлениям апеляційним судом нового вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 колегія суддів до пом'якшуючих його покарання обставин зараховує: щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданих злочином збитків.
Судом першої інстанції безпідставно враховано, як пом'якшуючу покарання обставин віднесено з'явлення із зізнанням, оскільки така явка з
повинною була ним подана після затримання та фактичного викриття у вчиненні злочину.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію помічника прокурора міста Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді, задовольнити.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 05 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту із залу суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 07 серпня 2007 року, зарахувавши ОСОБА_1 в строк відбутого покарання час перебування під вартою з 20 по 30 березня 2007 року.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги чи подання через апеляційний суд Волинської області, а засудженим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.