Справа № 11 - 454 / 07 Головуючий у 1 інстанції Восковська О.А.
ч.2 ст. 152 КК України Доповідач Хлапук Л.І.
УХВАЛА
іменем України
м. Луцьк 7 серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І.,
суддів Бешти Г.Б., Опейди В.О.,
з участю прокурора Черняк Л.Й.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від5 червня 2007 року, яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ковеля, житель с. Вербка Ковельського району Волинської області, судимий:
· Ковельським районним судом 16.12.2001 року за ч. 2 ст.17, ч.2 ст.140, ч.3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі;
· Ковельським міським судом 30.05.2002 року за ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений Дубнівським районним судом Рівненської області 8.07.2004 року умовно-достроково від 1 року2 місяців 1 дня позбавлення волі,
засуджений за ч.3 ст. 152 КК України до 6 років 7 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 153 КК України - до 4 років позбавлення волі, за ч.3 ст.186 КК України - до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України з сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України з сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ковельського міського суду від 30 травня 2002 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 8 років позбавлення волі,
встановила:
ОСОБА_1 визнаний винним в тім, що він, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, біля 4 год. 30 хв. 14 березня 2005 року в м. Ковелі разом з іншими особами незаконно проник в житло ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1.
Знаходячись там, зґвалтував ОСОБА_2 та намагався насильницьки задовольнити з нею свою статеву пристрасть неприродним способом, однак злочин до кінця не довів.
Після чого, за попередньою змовою групою осіб відкрито викрав з даної квартири належні ОСОБА_2 фотоапарат іноземного виробництв вартістю 80 грн., щипці для нігтів вартістю 8 грн. та 2 грн. грошей, всього на 87 грн.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції вказує, що інкримінованих йому злочинів не вчиняв. Посилається на порушення судом при розгляді справи вимог ст. 22,65,66 КПК України із-за неповного з'ясування обставин справи, побудову обвинувального вироку лише на неправдивих показаннях потерпілої, даних нею з метою отримання плати за свої сексуальні послуги, не врахування судом його показань та клопотань про виклик додаткових свідків, витребування доказів.
Прохає вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1 який підтримав апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріли справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
В силу ст. 323, 334 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, його мотивів, форми вини та докази, на яких ґрунтується висновок суду.
Всупереч даним вимогам закону, визнавши ОСОБА_1 винним у зґвалтуванні ОСОБА_2 та закінченому замаху на насильницьке задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом, суд не розкрив об'єктивної і суб'єктивної сторін інкримінованих злочинів. Зокрема, не вказав осіб, за попередньою змовою з якими він вчинив ці злочини, хоча кримінальна справа містить дані щодо їх особи. Не розкрито характер насилля, яке застосовувалось в ході злочинів, причини, з яких засуджений не довів останній злочин до кінця.
Інкримінуючи ОСОБА_1 порушення недоторканості житла ОСОБА_2, суд в мотивувальній частині вироку не сформулював даного обвинувачення, не вказав, які саме злочинні дії ним вчинені. Не навів у вироку доказів винуватості засудженого, не спростував його показань про невчинення ним цього злочину.
Визнавши ОСОБА_1 винним за ч.3 ст. 186 КК України суд допустив у вироку суперечності: в мотивувальній його частині при формулюванні обвинувачення вказав, що той, перебуваючи в квартирі ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб відкрито викрав належний даній потерпілій фотоапарат, а в кінці констатував про вчинення ним цієї відкритої крадіжки не лише за попередньою змовою групою осіб, а й повторно, з проникненням у
житло. При цьому будь-яких доказів вчинення засудженим грабежу з вказаними кваліфікуючими ознаками в вироку не навів. Крім того, в ході судового слідства так і не встановив, з якою метою ОСОБА_1 незаконно проник в житло потерпілої.
Вищевказана однобічність, неповнота судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону істотно вплинули на законність і обгрунтованність постановленого судом першої інстанції вироку, тому він підлягає до скасування, а справа з врахуванням апеляційних вимог - направленню на новий судовий розгляд.
При ньому шляхом ретельного допиту підсудного, потерпілої, свідків, дослідження інших дока казів слід перевірити як обставини справи, так і твердження апелянта та винести вирок з дотриманням вимог ст. 323, 334 КПК України.
Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково,
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 5 червня 2007 року щодо нього скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.