Справа №2-А-554/10

                                                            П О С Т А Н О В А

                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 травня 2010 року                                              Подільський районний суд м. Києва, в  складі: головуючого - судді                                                           Трегубенко Л.О.,

при секретарі -                                                                                      Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, - про перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,

                                                        В С Т А Н О В И В:

25.01.2010 р. позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення..

Зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, інвалід 2 групи, і відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

 Однак, за період 2007-2009 р. йому виплачена допомога на оздоровлення в значно меншому розмірі,  ніж передбачено законом.

З приводу цього звернувся із заявою до управління праці та соціального захисту населення, київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у відповідь отримав лист № П-750 від 29.10.2009 р., та №1224 від 08.12.2009 р., в якому відповідачі відмовили у перерахунку виплат на оздоровлення, що вважає неправомірним. Просив позов задовольнити.

Відповідач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позов не визнав у повному обсязі, в обгрунтування своїх заперечень навів наступні підстави.

Зазначив, що згідно з п.4.1. Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007р. № 65,  центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, однак жодним нормативним документом не надано право встановлювати розміри таких виплат.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

На підставі ст. 117 Конституції України та ст.ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Кабінет Міністрів України видав постанову "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562, якою встановив її розміри, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  категорії 1, інвалідам 2 групи - 120 грн..

Згідно ст. ст. 73, 71 законів України про Державний бюджет на 2008-2009 роки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп деякі положення статей законів України про Державний бюджет на 2008 роки визнані неконституційними, ст. 73 цих законів неконституційними не визнавалися.

Згідно ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік"  теж надано право Кабінету Міністрів України у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної  заробітної плати, в абсолютних сумах у межах  асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, щодо цього положення рішення Конститукційним Судом України не приймалося.

Щорічна одноразова допомога на оздоровлення позивачу за 2008-2009 роки перерахована центром на підставі розпорядження управління праці та соціального захисту населення,  в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, яка  не визнана неконституційною, не скасована, і є чинною, була прийнята  відповідно до ст.ст. 116, 117 Конституції України, на підставі ст.ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до  ч.2 ст.95 Конституції України, будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

До таких видатків, зокрема, згідно п.17 ст. 87 Бюджетного кодексу України належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.5 ст. 51 цього Кодексу, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Міністерство праці та соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує перерахування коштів на виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка провадиться згідно чинного законодавства.

Строків  оформлення документів (тижневий термін пп. 4.3. Положення ) на виплату щорічної допомоги на оздоровлення центр не порушував, виплата допомоги проводилася шляхом перерахування коштів на рахунок позивача вчасно ( за 2008 р. – 10.07.2008 р. в розмірі 120 грн.; за 2009 р. – 05.06.2009 р. в розмірі 120 грн.).

Також, відповідач зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин були чинними нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги на оздоровлення (а саме - Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та  закони України про Державний бюджет на 2008, 2009   роки).

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, норми яких по –різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, в т.ч. залежно від предмета правового регулювання, не передбачає розмежування їх на загальні та спеціальні, також відсутній закон, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, тому з врахуванням принципу теорії держави і права щодо дії закону в часі під час вирішення спорів до таких правовідносин застосуванню підлягають норми того закону, який прийнятий пізніше.

Отже, вважає, що на період виплати не допустив порушення законодавства, оскільки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, яка є обов»язковою до виконання. Просив у позові відмовити, застосувати ст.. 100 КАС України щодо вимог за 2008 р..

Відповідач  - Управління праці та соціального захисту населення в Подільської  районної у м. Києві державної адміністрації теж проти позову заперечує, у задоволенні просив відмовити  з наступних підстав.

Зазначив, що  здійснює лише призначення даного виду допомоги, в межах визначення права особи на її отримання,  внесення відповідних даних про особу до автоматизованої електронної системи та складання відповідних списків-розпоряджень.

 Перевірку призначення здійснює Головне управління соціального захисту населення  та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, підтверджують правильність призначення, або повертають документи для перепризначення.  

Всі виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводяться централізовано Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 № 65.

Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а управління  не є розпорядником коштів, взагалі, не має рахунків для проведення будь-яких виплат щорічної допомоги таким  категоріям громадян.

Управління працює на базі автоматизованої системи «Информационно-вычислительный центр Министерства социальной защиты населения Украины. Автоматизированная система обработки пенсионной документации на базе компьютерных технологий (АСОПД/КОМТГХ)».

 Алгоритм розрахунку суми відповідної допомоги, виходячи з тих чи інших нормативно-правових актів, закладений у даній програмі, спрямовується і контролюється ця  робота Головним управлінням, і лише воно має право (доступ) вносити зміни до електронної системи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов із наведених у заяві підстав, просить задовольнити.

Представник  відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації – начальник юридичного відділу  на підставі довіреності - Фищук О.А. проти позову заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях, у задоволенні просить відмовити.

Представник відповідача – Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат – спеціаліст 1 категорії правової та кадрової роботи центру на підставі довіреності - Крестен О.В. теж позов не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях, просить відмовити.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підтверджений, та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

         Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу  осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»".               

Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  категорії 1, інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Отже, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам у порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний здійснювати такі виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім встановлених законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Суд установив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  категорії 1, інвалід 2 групи,  має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення  Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, що підтверджується ксерокопією посвідчення серії  № НОМЕР_1, виданим 24.11.1992 р., вкладкою до нього та довідкою медико-соціальної експертної комісії №НОМЕР_2 від 18.05.1993 р. (а.с. 7,8).

Розмір отримуваної позивачем щорічної допомоги на оздоровлення у 2008, 2009 р. р. не  відповідає  цьому закону, а визначався відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562, і складає для інвалідів ІІ групи - 120 грн..

Позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення: за 2008 р. -  10.10.2008 р. у розмірі 120 грн. ;  за 2009 р.  - 08.09.2009 р. у розмірі 120 грн..

Управління праці та соціального захисту населення листом  №П-750 від 29.10.2009 р.  відмовило позивачу в перерахунку допомоги за його письмовою заявою, з урахуванням  постанови Кабінету Міністрів України  від 12.07.2005 р. № 562 (а.с. 9).

Проте, правомірність дій відповідачів залежить від дати виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2008 – 2009 роки,  виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаної статті зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008 р. дія ст. 48 Закону була відновлена у попередній редакції.

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідачі, здійснивши позивачу нарахування й виплату допомоги на оздоровлення  за 2008 рік, після ухвалення рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 р. щодо таких виплат, у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України України від 12.07.2005 р. № 562, на підставі законів про Державний бюджет України на відповідні роки, положення яких втратили чинність на момент  виплати, не виконали взяті державою зобов’язання та порушили його права.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 25.01.2010 р., однак відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод  чи інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.  

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Управління праці та соціального захисту населення міста та   Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали заяву про відмову в задоволенні адміністративного позову за 2008  р.  з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.  

Суд, враховуючи дійсні обставини справи, а також, що на застосуванні пропущення строку звернення до суду за цей період  наполягають відповідачі, вважає необхідним відмовити в цій частині за 2008 р.

 Однак, відповідно до ст.. 99 КАС України

     Щодо розміру виплаченої позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 р., то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» від 26.12.2008 р.  надано право Кабінету Міністрів України у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, будь-яких застережень чи обмежень щодо конкретних виплат не передбачалося.

Положення Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" на дату нарахування й виплати позивачу щорічної одноразової допомоги за 2009 р. були чинними і не визнавалися неконституційним.

На період дії правовідносин, які є предметом спору в цій справі, наявні два нормативно-правові акти: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір державної соціальної допомоги.

Вирішуючи питання щодо колізії норм вказаних законів, що мають однакову юридичну силу, суд виходив з п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10. 1997 р.  № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачами було здійснене нарахування й виплата позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 р., виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562 , яка є чинною ( не визнана неконституційною, не скасована),  на підставі на той момент чинної ст. 71  Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" від 26.12.2008 р..

Позивач пред»вив й вимоги зобов’язати відповідачів призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інваліду 2 групи, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, на майбутнє, які не можуть бути задоволені з наступних міркувань.

Тобто, чинним законодавством не передбачено зобов’язання вчинення будь-яких дій на майбутнє, право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення визначено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не доведені та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 19, 46, 58, 95, 116, 117, 150, 152 Конституції України, ст. ст. 48, 62, 63, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 71, 73 Законів України про Державний бюджет на 2008 – 2009 роки,  рішень Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. № 4-зп, 22.05.2008 р. № 10-рп , керуючись ст.ст. , 8, 10,11,13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд  -

  П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, - про перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста, у встановленому законом порядку.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня  його проголошення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з дня подання заяви.

 Суддя: