Справа №22ц-4159/07 р.                                          Головуючий у 1 інстанції - Каніщєва Н.О.

Категорія-21                                                                Доповідач-    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 травня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                                        Рецебуринського Ю.Й.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:     Проляпі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Селидіввугілля" на рішення Селидівського міського суду від 25 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Україна", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського міського суду від 25 грудня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.. а також судові витрати -112 грн. 50 коп.

Не погодившись з рішенням, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з 1 квітня 2001 р. обов'язки відшкодування моральної шкоди покладено на Фонди. Крім того, вважають, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди.

Позивач та відповідач до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представник Фонду проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, представника Фонду, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

При розгляді справи судом було встановлено, що позивач є рідним сином ОСОБА_2, 1961 року народження, який знаходився у трудових відносинах з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні своїх службових обов'язків з останнім стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він загинув. У зв'язку зі смертю ОСОБА_2, позивач залишився без батька і належного піклування з його боку.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Виходячи з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. „про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що у зв'язку зі*смертю батька позивача, порушені права останнього і тому він має право на її відшкодування шляхом отримання грошової компенсації.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вина відповідача у заподіянні моральної шкоди встановлена актом про нещасний випадок на виробництві і тому, з урахуванням наданих доказів, суд обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації у вигляді 15000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи підприємства про те, що з 1 квітня 2001 р. обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонди, оскільки вони безпідставні і суперечать вимогам ст.ст. 21,28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Безпідставні також доводи відповідача про відсутність доказів про спричинення позивачеві моральної шкоди, оскільки смерть рідної та близької особи не може не доставляти моральних страждань.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного, підприємства „Селидіввугілля" відхилити. Рішення Селидівського міського суду від 25 грудня 2006 року залишити без зміни. Ухвала  набирає  законної  сили  з  дня  її  проголошення,  але  може  бути  оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.