Справа № 22-1450\ 07                                 Головуючий у 1 інстанції  Сидоров Є.І.

Категорія 21                                                  Доповідач     Дем*яносов М.В..

РІШЕННЯ Іменем України

2007року травня місяці      " 18"    дня                Колегія суддів судової

палати в цивільних справах  Апеляційного суду Донецької області

у складі:   головуючого  судді  Рибалко Л.І.

суддів                 Новікової Г.В.

Дем*яносова М.В.

при секретарі              Стефановій І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „ Донелектроавтотранс", прокурора м. Донецька в інтересах Центральної м іської клінічної лікарні №1 м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю „ Таксопарк №1", третя особа- ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін ,перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 18 квітня 2006 року яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та з нього на її користь стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 473 грн.85 коп. і моральної в сумі 10 000 грн., в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. і просить рішення місцевого суду в цій частині скасувати та постановити нове , яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Доводи скарги хзводяться до того, що стягуючи з відповідача на користь позивачки у відшкодуванні моральної шкоди 15 000 грн. суд першої інстанції зробитв це без врахування конкретних обставин справи, характеру і тривалості страждань, стана здоров*я потерпілої, наслідків тілесних ушкоджень, тому безпідставно стягнув вказану суму, яка вважає не відповідає тяжкісті і наслідкам які сталися після дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні у частині стягнення моральної шкоди з таких підстав:

Згідно ст. 1187 ЦК України \ у редакції 2004 року\, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз*яснень, викладених у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов*язків,зідповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою не встановлено іншого.

Суд першої інстанції встановивши , що дійсно 5 листопада 2004 року, водій ТОВ „ Таксопарк№1" ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ-3110 державний НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху , біля зупинки міського транспорту „ Бірюзова-2" в Кіровському районі м. Донецька скоїв зіткнення з рейсовим автобусом державний НОМЕР_2 в наслідок чого позивачка ОСОБА_2. яка в момент аварії знаходилася в автомобілі ГАЗ-3110 під керуванням ОСОБА_1, якого вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 10.10.2005 року було визнано винним за ст. 286 ч.1 КК України та засуджено, в якості пасажира, отримала тілесні пошкодження середньої тяжкості ,прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди саме з ТОВ „ Таксопарк№1", з яким ОСОБА_1 знаходився в трудових правовідносинах.

Однак з розміром який стягнув суд першої інстанції погодитися неможливо тому доводи апеляційної скарги про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції стягнув на користь позивачів відшкодування моральної шкоди у завеликому розмірі. Відповідно до вимог п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", розмір відшкодування моральної \ немайнової \ шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Апеляційний суд вважає, що при встановлені розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не прийняв до уваги обставини ДТП, що ОСОБА_1 не порушив ПДР у грубій формі, а також без врахування характеру і тривалості страждань потерпілої, яка інвалідом не визнана, що свідчить , що стан здоров*яу неї відновився.

Апеляційний суд вважає можливим змінити рішення суду першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 зменьшити її розмір до 5000 грн., що відповідає вимогам принципу розумності і є справедливою сатисфакцією, спричиненої потерпілій моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги  не спростовують правильності висновків суду

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1п.3 ст.307, 309, ч.2 ст. 314 , 316        ЦПК України,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20.11.2006 року змінити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Таксопарк№1" на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди компенсацію у розмірі 5000 грн.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення і може бути

оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України

протягом двох місяців з дня набрання ним законої сили.