АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року березня місяця 27 дня колегія суддів судової палати по цивільних справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І. суддів Іщенка В.І.
Полянської В. О. при секретарі Піцик Н.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ТОВ «Ольвія», ОСОБА_2, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, Феодосійського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації, ОСОБА_6про визнання рішення державних та юридичних осіб незаконними, договорів купівлі - продажу квартир недійсними, визнання права власності на квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання рішення державних та юридичних осіб незаконними, договорів купівлі - продажу недійсними, визнання права власності.
Вимоги мотивовані тим, що рішенням Феодосійського виконкому від 22.12.1995 року № 588 та свідоцтва про право власності, АДРЕСА_1належать МП «Біакс». Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про господарських товариства» та рішення засновників МП «Біакс» від 01.07.1997 року, він вийшов зі складу засновників МП «Біакс» з виділенням майнового паю у вигляді вказаних квартир. Таким чином він є власником квартир, однак право власності на квартири ним не було зареєстроване. В березні 2004 року йому стало відомо, що власником спірних квартир на основі рішення Феодосійського міськвиконкому № 116 від 24.02.2004 року незаконно стала ОСОБА_2 На підставі вищевикладеного просив визнати зазначене рішення виконкому незаконним і його скасувати, визнати за ним право власності, на зазначені квартири.
23.08.2006 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив скасувати державну реєстрацію, вчинену реєстратором Феодосійського МБТІ, права власності на АДРЕСА_1за ОСОБА_2, визнавши її незаконною, скасувати реєстрацію від 18.07.2006 року за невідомими особами та договори
Справа № 22-ц-643-Ф/07 Головуючий в першій інстанції
суддя Кисельова О.М. суддя-доповідач Іщенко В. І.
2
купівлі - продажу зазначених квартир, визнавши їх незаконними. Посилається на те, що у виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 30.06.2005 року, яким за ним визнано право власності на спірні квартири, а також скасовано рішення Феодосійського міськвиконкому №116 від 24.02.2004 року Феодосійське МБТІ зареєструвало за ним право власності на спірні квартири. Він на законних підставах вступив у право власності квартир, здійснив ремонт. Ухвалою Верховного Суду України від 27.04.2006 року рішення Феодосійського міського суду та Апеляційного суду АР Крим були скасовані, з направленням справи на новий розгляд. Таким чином спір відносно квартир повернуто в первісний стан, де власником квартир є МП «Біакс». Однак 18.07.2006 року реєстратор Феодосійського МБРТІ - Шумєєва С.О. в порушення чинному законодавству провела реєстрацію спірних квартир за новими власниками.
04.12.2006 року позивач знов уточнив позовні вимоги, звернувся з позовом до ТОВ «Ольвія», ОСОБА_2, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Феодосійського МБТІ, ОСОБА_6про визнання рішення державних та юридичних осіб незаконними, договорів купівлі - продажу недійсними, визнання права власності. Вказує, що після розгляду справи Верховним Судом України, 18.07.2006 року ОСОБА_2, знаючи, що спір про квартири не вирішений в судовому порядку, вводить покупців в оману, продавши квартири. Реєстратор Феодосійського МБРТІ незаконно, не скасувавши реєстрацію права власності на квартири за ОСОБА_1 від 09.12.2005 року, не ставить до його відома, знаючи про спір відносно квартир, проводить перереєстрацію права власності на квартири № 34, 35 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2006 року, який був оформлений та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 Тому вказані угоди та реєстрація права власності на зазначені квартири підлягають визнанню недійсними.
Крім того позивач зазначає, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем квартир. Так 16.05.2003 року рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Ольвія», ОСОБА_2 входить до числа засновників зі внеском 137684 грн. 56 коп. Однак в статутний фонд вона ні коштів, ні майна не внесла, так як відсутня державна реєстрація по збільшенню статутного фонду ТОВ «Ольвія», статутний фонд як до її вступу так і після складав 168821 грн. 66 коп. Незважаючи на це вона оформляє на себе майно статутного фонду на суму 137684 грн. 56 коп. Не будучи засновником і не маючи корпоративних прав, 25.09.2003 року ОСОБА_2 подає заяву про вихід зі складу засновників, не вносячи до статутного фонду ніяких коштів. 14.11.2003 року виходить зі складу засновників, забирає частку статутного майна в сумі невнесеного внеску, в тому числі і спірні квартири. Вказані квартири ще при реорганізації МВБП «Біакс», правонаступником якого стало МВРБЛ «Ольвія» серед активів, які було передано за актом - передачі не значаться.
Таким чином, ОСОБА_2 не була співзасновником ТОВ „Ольвія", не мала ніякого права на компенсацію не придбаних нею корпоративних прав при виході зі складу засновників товариства.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 15 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1407 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове яким його позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини які мають значення для справи, звертає увагу апеляційного суду на неправильне застосування, судом першої інстанції матеріального права, порушення норм процесуального права, неналежну оцінку доказам які містять матеріали справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню непідлягає.
3
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням
міськвиконкому м.Вознесенська Миколаївської області від 12.04.1991р. № 90 було
зареєстроване мале підприємство «Біакс». Розпорядженням того ж виконкому № 66-р від
22.04.1994р. перетворено у мале виробниче багато профільне підприємство(МВБП)
«Біакс». Розпорядженням міськвиконкому № 140 від 25.03.1998р. МВБП «Біакс»
реорганізовано шляхом злиття з малим виробничим ремонтно-будівельним
підприємством (МВРБП) «Ольвія». Розпорядженням № 331-р від 20.07.1999р. скасована державна реєстрація МВБП «Біакс» на підставі заяви засновників від 10.11.1998р. та протоколу зборів засновників від 01.12.1997р. і правонаступником стало МВРБП «Ольвія» до якого перейшли всі майнові права, у тому ж числі права на нерухоме майно. Згідно із розпорядженням № 271 від 25.06.2001р. МВРБП «Ольвія» перетворено у ТОВ «Ольвія».
Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991р., що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.
Таким чином, до ТОВ «Ольвія», яке внаслідок декількох реорганізацій, стало правонаступником малого підприємства «Біакс» відповідно до зазначеного закону всі майнові права та обов'язки перейшли до ТОВ «Ольвія», у тому числі право власності на майно, що належало цим підприємствам. Доводи ОСОБА_1 про те, що АДРЕСА_1при реорганізації МВБП «Біакс», правонаступником якого стало МВРБП «Ольвія», за актом прийому-передачі не значаться, так як вони були передані йому ОСОБА_1 за актом прийому-передачі від 02.03.1998р. як майновий внесок при виході із складу засновників МП «Біакс» за рішенням засновників МП «Біакс» від 01.07.1997р. необгрунтовані.
Відповідно до ст.128 ЦК України(в редакції 1963 року), чинного на час виникнення спору, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Проте протокол від 01.07.1997р. засідання засновників МВБП «Біакс» про вихід ОСОБА_1 із числа засновників цього підприємства з часткою у вигляді квартир свідчить лише про згоду учасників підприємства передати йому майно, що дорівнює його частці у статутному фонді підприємства.
Однак, майновий внесок у вигляді спірних квартир ОСОБА_1 не було внесено, так як на підставі рішення Феодосійськогр міськвиконкому від 22.12.1995р. № 588 АДРЕСА_1були передані у власність МВБП «Біакс» як підприємству, яке брало часткову участь в будівництві жилого будинку, а квартира № 32 у вказаному будинку була передана за актом прийому-передачі від 29.04.1998р. між фірмою «Гарант» та МП «Біакс» в рахунок взаєморозрахунків за поставлений товар.
Рішення товариства, яке було створено шляхом об'єднання внесків громадян на підставі рішення засновників, за вимогою ОСОБА_1 про виділення його частки при виході зі складу засновників МП «Біакс» частково в натуральній формі у вигляді спірних квартир відповідно до пункту 6.4. Статуту МВБП «Біакс» не приймалося.
ОСОБА_1 підписав протокол засідання засновників МВБП «Біакс» від 01.07.1997 року як головуючий засідання, тоді як відповідно до пунктів 6 і 9 статуту генеральний директор, яким був ОСОБА_1, не може бути одночасно головуючим зборів учасників товариства.
Також сам факт передачі спірних квартир не відбувся у встановленому порядку, так як квартири не були прийняті позивачем і не зареєстровані у встановленому, порядку.
4
Відповідно до акту прийому-передачі від 02.03.1998 року не може бути підтвердженням переходу права власності на ці квартири, так як він підписаний ОСОБА_8, який не мав повноважень його підписувати, так як мав частку у статутному фонді МВБП «Біакс»-5% та на підставі протоколу об'єднаних зборів учасників МВБП «Біакс» та правління МВРБП «Ольвія» від 01.12.1997р. вийшов із складу учасників МВБП «Біакс». 20.02.1998р. на засіданні учасників МВБП «Біакс» було створено ліквідаційну комісію, головою якої обрано ОСОБА_9 Ліквідаційна комісія не приймала відповідного рішення про передачу майна ОСОБА_1 та не уповноважувала ОСОБА_8 на здійснення таких функцій. Також з матеріалів справи вбачається, що ще в 2001-2002 роках ТОВ «Ольвія» використовує спірні квартири , про що свідчать договори оренди та виконання робіт.'
Доводи позивача, що ОСОБА_2 не могла отримати спірні квартири у вигляді частки при виході зі складу засновників ТОВ «Ольвія», так як не внесла частку при прийнятті її до складу засновників товариства не підтвердженні доказами.
З наявних в матеріалах справи протоколу зборів засновників ТОВ «Ольвія» від 16.05.2003р., акту оцінки майна, яке вносилося до статутного фонду ТОВ «Ольвія», вбачається, що у зв'язку з прийняттям до складу засновників товариства ОСОБА_2 і виходом зі складу засновників товариства ОСОБА_6., який при виході із складу засновників товариства ніяких грошових чи майнових претензій не мав. в товаристві було проведено розподіл часток в статутному фонді згідно угоди засновників, за якою ОСОБА_2 було прийнято зі внеском 137684 грн. 56 коп. і розподілено частки в статутному фонді: ОСОБА_9 - 18% - 31136 грн. 94 коп., ОСОБА_2 - 82 % - 137684 грн. 72 коп.
Згідно протоколу зборів засновників ТОВ «Ольвія» від 14.11.2003р., в зв'язку з виходом ОСОБА_2 зі складу товариства за її заявою, їй було виділено частку в натурі майно на суму 133686 грн. 70 коп., в тому числі спірні квартири № 32,33,34,35, а залишок належної їй частки на суму 3998грн. 02 коп. вона передала ОСОБА_9 Зміни до статуту ТОВ «Ольвія» затверджено зборами засновників ТОВ «Ольвія» та Зареєстровано відповідно до вимог закону.
Виходячи з правомірності отримання спірних квартир, суд не знайшов підстав для скасування рішення виконкому Феодосійської міської ради № 116 від 24.01.2005 року, відповідно до якого вирішено надати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, а ФМБТІ повинно підготувати свідоцтва та перереєструвати право власності на ці квартири з ТОВ «Ольвія» на ОСОБА_2 та зареєструвати право власності на ці квартири.
На підставі правоустановчих документів - свідоцтв, про право власності від 03.03.2004 року на вказані квартири ОСОБА_2 було укладено 18.07.2006 року договори купівлі-продажу: з ОСОБА_3 - квартири № 32, ОСОБА_4- квартири №.34, ОСОБА_5 - квартири № 33.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу квартир за вказаними особами було зареєстровано право власності.
Судом вказано, що свідоцтва про право власності на квартири на момент укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 не були скасовані, визнані недійсними, таких вимог при розгляді справи позивач не заявляв, заборони на відчуження квартир на момент укладання договорів купівлі-продажу квартир не існувало, тому суд не може погодитися з доводами позову про недійсність договорів купівлі-продажу і відповідно реєстрації права власності спочатку за ОСОБА_2 , а потім на підставі договорів купівлі-продажу від 18.07.2006 року за ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини по справі, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно вимогам частини 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і
5
обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно положень ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, якщо рішення суду постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні", що був чинним на час виникнення спірних відношень, у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло у результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи МП «Біакс» було перетворено у МВБП «Біакс». Розпорядженням Вознесенського міськвиконкому Миколаївської обл. №140-р від 25 березня 1998 року МВБП «Біакс» шляхом злиття , реорганізовано з МВРБП «Ольвія». Розпорядженням Вознесенського міськвиконкому Миколаївської обл. №331-р від 20 липня 1999 року скасована державна реєстрація МВБП «Біакс», цим же розпорядженням встановлено, що МВРБП «Ольвія» є правонаступником МВБП «Біакс». Згідно з розпорядженням № 271 від 25 червня 2001 року МВРБП «Ольвія» перетворено в ТОВ «Ольвія».
Таким чином наведене свідчить про перехід всіх майнових прав вказаних підприємств до ТОВ «Ольвія», в тому числі і на спірні квартири.
Погоджується колегія суддів і з тим, що акт - прийому передачі від 02.03.1998 року, яким ОСОБА_1 обґрунтовує факт передачі йому спірних квартир не може бути підтвердженням переходу права власності до нього на ці квартири, оскільки передача спірних квартир йому у встановленому порядку не відбулася відповідно до п.6.4 Статуту МВБП «Біакс». Про це свідчать договори оренди спірних квартир від 02.08.2001 року та 05.01.2002 року, укладених між ТОВ «Ольвія» та ТОВ «Шериф» і ОСОБА_10 відповідно(а.с. 501,502). З вказаних договорів вбачається, що спірні квартири після виходу ОСОБА_1 з засновників товариства залишилися у власності ТОВ «Ольвія».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 отримала спірні квартири на законних підставах обґрунтованими. Факт, що вона не внесла частку в майно при прийнятті її до складу засновників ТОВ „Ольвія" позивачем не доведено і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Відсутні підстави і для скасування рішення виконкому Феодосійської міської ради № 116 від 24.02.2004 року, оскільки відповідно ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Позивачем не надано суду першої інстанції доказів про надання відповідачами виконкому Феодосійської міської ради сфальсифікованих документів при ухваленні ним рішення відносно спірних квартир.
Відповідно до вказаного рішення виконкому Феодосійської міської ради, 03.03.2004 року реєстратором Феодосійського МБРТІ були зареєстровані квартири за ОСОБА_2, з дотриманням порядку реєстрації нерухомого майна.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що 09.12.2005 року спірні квартири були зареєстровані за ним на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим 30.06.2005 року, однак реєстратор Феодосійського МБРТІ 18.07.2006 року проводить перереєстрацію права власності на квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого
нотаріусом.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача не відповідають матеріалам справи і не ґрунтуються на доказах. З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2005 року Апеляційним судом АР Крим ухвалено рішення, яким рішення № 116 від 24.02.2004р. Феодосійського міськвиконкому скасовано і за ОСОБА_1визнано право власності на АДРЕСА_1 і квартири були
6
зареєстровані за ним в Феодосійському МБРТІ. Однак, ухвалою Верховного Суду України від 27.04.2006 року рішення Апеляційного суду АР Крим від 30.06.2005р. скасовано і справа передана на новий розгляд. Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 27.04.2006 року реєстратор Феодосійського МБРТІ скасував реєстрацію квартир за ОСОБА_1. Оскільки заборони на відчуження спірних квартир не було, ОСОБА_2, на яку були зареєстровані квартири з 2004 року, продала квартири ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з нотаріальним оформленням договорів купівлі-продажу.
Колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави і для визнання договорів купівлі - продажу квартир від 18.07.2006 року недійсними, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виходячи з вищенаведеного.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є правильним і ухваленим з дотримання вимог матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх обставин по справі і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.