АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.
суддів Іщенка В.І.,
Мамасуєвої Л.О.,
при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Ленінського районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості з заробітної плати та моральної шкоди, зміни запису підстави звільнення у трудовій книжці за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ленінського РПВКГ про стягнення заборгованості з заробітної плати та моральної шкоди, зміни запису підстави звільнення у трудовій книжці. Позовні вимоги ОСОБА_1, мотивовані тим, що він працював у відповідача на посаді юриста і 08 вересня 2005 р. подав заяву про звільнення його на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з численними порушеннями керівництвом Ленінського РПВКГ норм трудового законодавства України та неналежною організацією праці на підприємстві. Однак, керівник Ленінського РПВКГ на зазначену заяву позивача віддав розпорядження про звільнення останнього на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням і при цьому ОСОБА_1, не була виплачена вихідна допомога в розмірі посадового окладу за три місяці в сумі 1500 грн. Крім того, позивачу на його заяву про надання відпустки з 29 червня 2005 р. відпустка була надана на два дні пізніше і не була виплачена допомога у розмірі місячного окладу в розмірі 500 грн. для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, як це передбачено наказом № 134-од та п.6.4 ст.5 Колективного договору. Такими діями Ленінського РПВКГ позивачу також була заподіяна моральна шкода, яка знайшла своє відображення у душевних стражданнях і постійному знаходженні у нервозному стані, що згубно відобразилося на його стані здоров'я, і яку він оцінює у 25000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 08 лютого 2006 р. позов ОСОБА_1, був задоволений частково: стягнуто з Ленінського РПВКГ на користь позивача заборгованість по сплаті вихідної допомоги у розмірі 1500 грн. і заборгованість по сплаті допомоги при надані відпустки - 500 грн., а також державне мито у розмірі 51 грн.; в задоволенні решти позову ОСОБА_1, було відмовлено.
Справа № 22-ц-625-Ф/07 Головуючий у першій інстанції
Трубніков Ю.Л. Суддя-доповідач Іщенко В.І.
2
Додатковим рішенням суду від 23 лютого 2007 року зобов'язано Ленінське районне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства доповнити запис в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1на ст.30-31 від 08.09.2005 року, що він звільнений на підставі пункту 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням уповноваженим органом законодавства про працю.
ОСОБА_1 не погодився з рішення суду першої інстанції від 08 лютого 2006 року в частині відмови у задоволенні його позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн. і подав на зазначене рішення апеляційну скаргу, в якій просить в цій частині оскаржуване ним рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його вимоги щодо стягнення моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки позивач в якості обгрунтування своїх вимог посилається на докази, якими він обґрунтовував позов раніше і які були вирішені рішеннями суду від 22.07.2005р. та 26.08.2005р.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч наведеному, апелянтом при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів, що порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є правильним і ухваленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх обставин по справі і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У X В А Л И ЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2006 року та додаткове рішення від 23 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.