АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Колоса С.С.
Суддів : Іващука В.А., Вавшка В. С.
При секретарі : Топольській В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов"язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою представника управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниця на постанову Ленінського районного суду м. Вінниця від 28 січня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниця від 28 січня 2010 року позов задоволено .
Визнано дії управління щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ЗУ " Про соціальний захист дітей війни – неправомірними. Зобов"язано управління виплатити позивачці підвищення пенсії на 30 % за віком за грудень 2008 року та з січня по жовтень 2009 року в розмірі 1 095 грн. 60 коп..
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що управління, відмовляючи в нарахуванні та виплаті пенсії позивачці, порушено норми діючого законодавства щодо даної категорії осіб .
У апеляційній скарзі представник управління просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на не дотримання норм матеріального та порушенням норм процесуального права .
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши учасників, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав .
Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни .
Положення ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни " від 18. 11. 2004 року ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком .
Підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року " Про Державний бюджет України на 2008 рік " та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " норми ст. 6 зазначеного вище Закону щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції .
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 – рп/ 2008 ( справа щодо предмета та змісту ЗУ " Про Державний бюджет України " ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ ЗУ від 28 грудня 2007 року " Про державний бюджет України на 2008 рік " та про внесення змін до деяких законодавчих актів України "" щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ). Зазначене рішення Конституційного Суду України діє і на перспективу, тобто і після 2008 року .
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, та інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни ", мають діти війни з 22 травня 2008 року .
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обгрунтованого висновку про те, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до ст. 6 зазначеного Закону і здійснити відповідні перерахування ( за той період, коли дія цієї норми не була зупинена. Однак, управління у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд обгрунтовано задовольнив позов в межах позовних вимог .
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору .
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із постановою суду в частині стягнення з управління 1 095 грн. 60 коп. .
Виходячи із змісту позовних вимог та їх задоволення судом вбачається, що нарахування ( перерахунок ) пенсії та її виплата, як уже зазначалось, здійснюється відповідачем. Суд безпідставно вдався до відповідних перерахунків, так як ці обов"язки покладаються виключно на органи Пенсійного фонду України.
За таких обставин сума виплат, а саме та, що визначена судом, не може бути визнана як така, яка нарахована вірно та у відповідності з діючим законодавством. Сума різниці має бути нарахована тим органом, на який покладено Законом обов"язок провадити відповідні нарахування, а тому в цій частині постанову слід змінити, виключивши цю вказівку з резолютивної частини постанови .
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду країни у Ленінському районі м. Вінниця – задовольнити частково .
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниця від 28 січня 2010 року змінити .
Виключити з абзацу 2 резолютивної частини слова " в розмірі 1 095 грн. 60 коп. " .
В абзаці 3 резолютивної частини постанови виключити слова " розмірі 1 095 грн. 60 коп. .
В іншій частині рішення залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення .
Протягом двох місяців з дня проголошення на рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України .
Судді :
З оригіналом згідно :