АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Колоса С.С.
Суддів : Іващука В.А., Вавшка В. С.
При секретарі : Топольській В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 9 лютого 2010 року та за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1 на додаткове рішення цього ж суду від 7 квітня 2010року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 9 лютого 2010 року зазначений позов задоволено частково .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. та судові витрати на суму 3 800 грн. .
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено .
Додатковим рішенням від 7 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2 660 грн. .
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати та скасувати засіб забезпечення позову, посилаючись на не дотримання норм матеріального та порушенням норм процесуального права .
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення та додаткове рішення суду змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди та судових витрат, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недотриманням норм матеріального та порушенням норм процесуального права .
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недотриманням норм матеріального та порушення норм процесуального права .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши учасників, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а скаргу ОСОБА_2 відхилити з наступних підстав .
Відмовляючи в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14 089 грн. 50 коп., судом першої інстанції дано належну оцінку наданим по справі доказам .
Зі змісту ст. 1187 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується власнику транспортного засобу, який пошкоджено .
З матеріалів вбачається, 4 жовтня 2006 року на автошляху Вінниця – Калинівка в районі повороту до ресторану " Дубовий гай " біля с. Сосонка сталась дорожньо – транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_3, керуючи автомобілем " Мерседес – Бенц " № НОМЕР_1, порушив ПДД України та вчинив наїзд на автомобіль ВАЗ 2109 № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4. Власником транспортного засобу ВАЗ 2109 № НОМЕР_2 являється ОСОБА_5 ( а. с. 13 ) .
Як власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_5. з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди не звертався, доручення ОСОБА_4 на представлення своїх інтересів з цього приводу не надавав. В дорученні ( а. с. 13 ) відсутня вказівка на право ОСОБА_4 на звернення до суду з позовом на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Крім того позивачем не надано доказів, що саме він витратив свої кошти на відновлення автомобіля .
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом дано належну оцінку матеріалам справи, а також, що шкода заподіяна неправомірними діями ОСОБА_3 .
Однак визначаючи розмір відшкодувань в зв"язку з наданням юридичної допомоги представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 судом не повно враховано граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, визначених постановою КМ України від 27 квітня 2006 року № 590, участь представників в судових засіданнях, а також їх діяльність по витребуванні та наданні доказів. Даючи оцінку зазначеному, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір таких стягнень з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в сумі 2 500 гривень, а з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в сумі 1 000 гривень .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення змінити. Додатковим рішенням від 7 квітня 2010 року зазначені в скарзі вимоги вирішено .
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, так як її вимоги фактично вирішено прийняттям додаткового рішення судом першої інстанції .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 – задовольнити частково, ОСОБА_2 - відхилити .
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 9 лютого 2010 року - змінити .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов"язані з наданням юридичної допомоги в сумі 2 500 гривень .
В іншій частині рішення залишити без змін .
Додаткове рішення Вінницького районного суду від 7 квітня 2010 року – змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов"язані з наданням юридичної допомоги в сумі 1 000 гривень .
Вказівку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1 000 гривень та судові витрати на суму 3 800 гривень з резолютивної частини додаткового рішення виключити .
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного суду України.
Судді:
З оригіналом згідно :