АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -7613 /2010року Головуючий по 1-й інстанції:
Горулько О.М.
Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року липня місяця 08 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Прядкіної О.В.
Суддів : Гасія Ю.В., Обідіної О.І.
При секретарі : Лимар О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області
на постанову Р ешетилівського районного суду Полтавської області від 14 січня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни .
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Р ешетилівського районного суду Полтавської області від 14 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області в частині невиконання в періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо нарахування позивачу ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни та відмову перерахуванні йому пенсії за ці періоди.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області у строк до 14 березня 2010 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням підвищення пенсії, здійсненного у 2008 і 2009 роках та провести відповідні доплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 грн. 65 коп., за 2008 рік з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в розмірі 771 грн. 40коп. та за 2009 рік з 01.01.2009р. по 30.09.2009р в розмірі 896грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області , посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову як необґрунтованого.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1 п.4 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено, що ОСОБА_3 . отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 31.12.2008р., 01.01.2009р. по 30.09.2009р. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи, що Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у чіткій відповідності до вимог ст. 6 згаданого Закону і здійснювати позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення вимог зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим фактично і було допущено протиправну бездіяльність, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені в цій частині вимоги.
Крім того, оскільки у 2009 році до часу прийняття рішення положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01.01.2009 року по день звернення до суду позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не спростовують висновки суду першої інстанції.
Зокрема, обґрунтування відповідачем правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, місцевий суд вірно не взяв до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору по даній справі. Проблеми, пов’язані з наданням бюджетних коштів УПФ України для виконання покладених на нього обов’язків у справах подібної категорії, виходять за межі заявлених вимог, тому місцевим судом взагалі не розглядались.
Безпідставним також є посилання на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки з цього питання судом рішення не ухвалювалось, питання по проведення виплат з власних джерел фінансування Пенсійного фонду України також в ході розгляду справи не розглядалось.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Разом з цим, рішення суду першої інстанції в частині покладення обов’язку на Управління Пенсійного Фонду України сплатити позивачу як особі, що має статус дитини війни, недоплачені до пенсії кошти за 2007 р., за 2008 р., та за 2009р. не ґрунтується на законі, оскільки вказані кошти відповідачем, як органом, якому державою делеговані повноваження по призначенню та виплаті пенсій, нараховані не були.
Крім того, необхідно враховувати, що даний спір виник в сфері соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, тому судовим рішенням повинні відновлюватись права особи шляхом покладення на відповідача обов’язку провести відповідні нарахування (перерахування) належних заявнику сум відповідно до спеціальних законів, а не шляхом стягнення конкретних сум.
Оскільки судове рішення в частині покладення на УПФ України обов’язку виплатити позивачеві кошти як доплату до пенсії постановлено з порушенням норм матеріального права, воно підлягає зміні.
Інші доводи апеляційної скарги на дають підстав для висновку про недотримання судом першої інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Р ешетилівського районного суду Полтавської області від 14 січня 2010 року в частині покладення обов’язку на Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області у строк до 14 березня 2010 року сплатити ОСОБА_3 недоплачені суми доплат до пенсії за 2007 р., за 2008 р., 2009 р. – змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови Р ешетилівського районного суду Полтавської області від 14 січня 2010 року посилання на покладення обов’язку на Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області у строк до 14 березня 2010 року сплатити ОСОБА_3 недоплачені суми доплат до пенсії за 2007 р. в сумі 742 грн. 65 коп., за 2008 р. в сумі 771 грн. 40 коп., за 2009 р. в сумі 896 грн. 40коп.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І : /підписи/
Копія
Згідно: