Копія №2-74/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2007 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді                                           -   Островський Р.В.,

при секретарі                      -   Білик Н.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт Котельва справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до територіальної громади в особі Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області в якій просить визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме: жилий будинок «А1», літню кухню «Б», погріб «В», літній душ «Г», сарай «Д», вбиральня «Ж», колодязь №1, огорожа № 2, що розташоване АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позов тим, що є спадкоємицею за законом вказаного майна.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю і пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представники відповідача Жага Любов Олексіївна позовні вимоги визнала.

Представник третьої особи БТІ «Інвентаризатор», в судове засідання не з'явився, направивши заяву в якій просить справу розглянути без участі його представника.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до 4.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка є дочкою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, видане Микілківською сільською радою Котелевського району Полтавської області 01 вересня 1941 року, та свідоцтвом про одруження позивачки НОМЕР_2, видане Микілківської сільською радою Котелевського району Полтавської області 02 грудня 1960 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданого Микілківською сільською радою Котелевського району 04 грудня 1995 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Те, що спадкодавиця ОСОБА_2  на законних підставах володіла житловим будинком АДРЕСА_1, підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленим 05 грудня 2002 року Колективним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор".

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо

2

 протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, вона не заявила про відмову від неї. ОСОБА_1 постійно проживала   разом із спадкодавицею ОСОБА_2    і відмову від спадщини не заявляла.

Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок «А1» та господарські будівлі: літня кухня «Б», погріб «В», літній душ «Г», сарай «Д», вбиральня «Ж», колодязь №1, огорожа № 2, що розташоване АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасним поданням її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.