Справа № 2 –180/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М      У К Р А Ї Н И

06 липня 2010 року    Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі:  головуючого  судді     - Калініченко О.Б.

при секретарі :                             - Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом  Національного університету оборони України до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 3-тя особа – Орган опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації м. Києва, про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив виселити  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2  із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги обґрунтовує тим,  що спеціального ордеру для вселення в гуртожиток відповідачам не надавалося, договору найму житлового приміщення не укладалось, відповідачі за спірною адресою не зареєстровані і жодного відношення до Національної академії оборони України не мають, а тому незаконно та безпідставно займають спірне житлове приміщення в гуртожитку.

У 1995 році відповідач ОСОБА_6 разом із дружиною та сином заселилися до кімнати №410 у гуртожитку Національної академії оборони України по АДРЕСА_1 для тимчасового місця проживання до отримання постійного житла.

В ході розгляду справи з’ясувалося, що відповідач ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 не проживають в  кімнаті АДРЕСА_1, а займає спірне жиле приміщення їх син ОСОБА_2, який мешкає у даному приміщення однією сім’єю з ОСОБА_3, її сином - ОСОБА_4 та спільною донькою - ОСОБА_5

Згідно зі ст.33 ЦПК України суд, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивач посилається на те, що на даний час відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з дітьми самоправно займають спірну кімнату в гуртожитку, оскільки рішення щодо надання відповідачам житла у гуртожитку командуванням академії не приймалося, спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення їм не видавався.

Представник позивача в судовому засіданні просив виселити з гуртожитку відповідачів, які самоправно поселилися у гуртожиток, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила в задоволення позову відмовити, розгляд справи провести у її відсутності.

В своїх запереченнях, наданих суду 09.02.2010 року, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що представник позивача не надав суду жодних доказів порушення ним та його сім’єю прав та інтересів позивача, що на його думку є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_8 проти позову заперечував з урахуванням того факту, що їх сім’я з 1995 року постійно користується спірним жилим приміщенням, з чого можна зробити висновок, що рішення про їх вселення приймалось відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент вселення. Щодо прийняття рішення на вселення та видачу ордеру на житло, укладення договору найму житла, то такий обов’язок покладений на позивача, а відповідачі своєчасно здійснювали оплату за користування кімнатою та комунальними послугами за встановленими тарифами.

Виходячи з викладеного, не вважає себе тимчасовим мешканцем, посилається на виникнення у нього право користування спірним житлом як у члена сім’ї наймача.  

В подальшому в судове засідання відповідачі не з’явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату та час слухання справи, відповідно до акту від 03.06.2010 року та 26.06.2010 року від отримання судових повісток відмовились.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації м. Києва в судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за відсутності представника третьої особи, при винесенні рішення просив врахувати інтереси дітей.  

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 17.12.2008 року №1089 «Про реорганізацію Національної академії оборони України» та Указу Президента України від 30.12.2008 року №1217/2008 «Про національний  університет оборони України» було проведено реорганізацію Національної академії оборони шляхом її перетворення в Національний університет оборони України.

Так, житловий фонд університету містить гуртожиток по АДРЕСА_1. Згідно довідки ККЕУ МО України від 07.10.2008 року №303/25/1-1720 індивідуальної картки обліку будівлі №76 та розпорядження Солом’янської РДА у м. Києві від 28.09.2007 року №1831 «Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у Солом’янському районі м. Києва» будівля знаходиться на балансі університету та використовується як гуртожиток для слухачів.

Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в м. Києві  Ради народних депутатів.

Згідно зі ст. 127 ЖК України і Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 року, гуртожитки призначаються і можуть використовуватись для проживання громадян  у  період  роботи  або  навчання, тобто, є приміщенням для тимчасового проживання громадян.  

Судом встановлено, що в 1995 році відповідач ОСОБА_2 разом із батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заселився до кімнати №410 у гуртожитку Національної академії оборони України по АДРЕСА_1 на підставі листа командира військової частини А0515 від 17.10.1994 року про надання допомоги у тимчасовому розміщенні у гуртожитку складом сім’ї  4 особи підполковника ОСОБА_10, який проходить службу в одному із управлінь Генерального штабу ЗСУ, до отримання постійного житла.

У зв’язку з отриманням постійного житла ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнили жилу площу в гуртожитку та з 01.07.2004 року  зареєстровані і проживають в АДРЕСА_2

У спірній кімнаті залишився проживати їх син ОСОБА_2, який мешкає у даному приміщенні однією сім’єю з ОСОБА_3, її сином - ОСОБА_4 та спільною донькою - ОСОБА_5

З урахуванням подібності правовідносин щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що  регулюються загальними правилами ст.ст.98,107 ЖК України щодо права користування жилим приміщенням, з  часу одержання наймачем у порядку поліпшення житлових умов іншого жилого приміщення, укладення договору найму цього приміщення і його заселення договір найму попереднього жилого приміщення відповідно до ст. 107 ЖК вважається розірваним і тому числі, коли наймач або член його сім’ї продовжує виконувати обов’язки за цим договором  і не звільнив приміщення повністю.

  Стосовно до правил ст.98 ЖК наймача, що залишився проживати в попередньому приміщенні, слід вважати тимчасовим жильцем, який не набуває права  користування цим приміщенням незалежно від строку проживання в ньому і підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Статтями 128, 129 ЖК України, які встановлюють порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею, передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.

Згідно з п.п. 10, 14, 28  Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 року,  вселення в гуртожиток громадян  провадиться  в  установленому  порядку завідуючим  (комендантом або директором)  гуртожитком  або працівником,  який його заступає,  на  підставі  виданого   адміністрацією   підприємства, установи, організації розпорядження, а надалі -  ордера. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності і їх облік веде адміністрація підприємства.

Відповідно до п.п. 4.6 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам  їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577, п.п. 2.4 Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.03.2008 року № 113, спеціальний ордер є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.    

Так, спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення відповідачам не надавалося, договір найму житлового приміщення не укладався, відповідачі за спірною адресою не зареєстровані, жодного відношення до Національної академії оборони України не мають, а тому незаконно та безпідставно займають спірне жиле приміщення в гуртожитку академії.

Тобто на даний час відповідачі самовільно, без достатніх на те правових підстав – ордеру на жиле приміщення, займають кімнату №410 в гуртожитку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1  

Доводи відповідача щодо набуття ним права користування кімнатою в гуртожитку, в якому він  залишився проживати як член  сім’ї наймача після вибуття наймача є помилковими.

Правило ст. 65 ЖК України щодо виникнення права користування жилим приміщенням у осіб, які вселились до наймача останнього, не поширюється на користування жилою площею у гуртожитку і не може бути застосоване до спірних правовідносин.  

Враховуючи особливості характеру забезпечення житлом у гуртожитках, порядок користування жилим приміщенням в гуртожитку врегульований спеціальними нормами права, якими визначений порядок надання жилого приміщення в гуртожитку та обов’язок по звільненню останнього.

Глава 2 ЖК України про користування приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає ст. ст. 64, 65, та глава 4 ЖК про користування гуртожитками регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія норм гл. 2. Підстав для висновку про її поширення також немає,  тому правила про договір найму жилого приміщення до користування гуртожитками застосовуватися не можуть.    

Крім того, житло ОСОБА_6 надавалось тимчасово -  до отримання постійного житла, яке він отримав в 2004 році та добровільно звільнив жиле приміщення в гуртожитку, виїхавши на постійне проживання в інше місце, що відповідач не заперечував.  

Відповідно до ст. 116 ЖК України та п. 44 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 року, надання особі житлової площі без спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, і за відсутності правочинного рішення щодо її надання є порушенням встановленого законом порядку і повинно визнаватися незаконним, а така особа підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Тривалість користування зайнятим приміщенням не створює правових наслідків у вигляді визнання за особою права користування цим жилим приміщенням, оскільки право користування останнім виникає у зв’язку з виділенням його за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації і видачею на нього ордеру у встановленому законом порядку.

Проживання відповідачів з відома посадових осіб гуртожитку і оплата відповідачами за проживання в гуртожитку не можуть бути визнані підставою, яка породжує  право на жилу площу.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів в усній та письмовій формі з проханням звільнити займане жиле приміщення, однак відповідачі відмовляються добровільно звільнити спірне жиле приміщення, що перешкоджає виконанню обов’язків позивача щодо забезпечення слухачів академії  житлом.  

Таким чином, судом з’ясовано, що відповідачі без правових підстав проживають в кімнаті АДРЕСА_1 оскільки спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, їм не видавався, тому позовні вимоги позивача є законними і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98, 116, 127-129 ЖК України, Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам  їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577,  Інструкцією щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 24.03.2008 року № 113, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 року, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов  задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з залежними від них особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із  кімнати №410 в гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 державне мито в сумі 8,50 гривень та 37  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: