АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-530/07                                                              Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст. 125 ч. 1                                                                       САВЕНКО О.М.

КК України                                                                             Доповідач в апеляційній інстанції

КЕКУХ В.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17"   липня   2007   р.   Колегія   суддів   судової   палати   в   кримінальних   справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                     ДЕМИДЕНКА А.І.

суддів                                 КЕКУХ В.Ф., ЛІТВІНЦЕВА В.М.

за участю прокурора       ГРИШАНОВОЇЇ Н.Д.

засудженої                         ОСОБА_1

адвоката                            ОСОБА_2

захисника                          ОСОБА_3

розглянувши кримінальну справу за апеляціями прокурора Городищенського району Новикова Ю.А., захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Городищенського райсуду від 12 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судима, -засуджена за ст. 125 ч. 1 КК України на 200 годин громадських робіт.

На підставі ст. 80 ч. 1 КК України її звільнено від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

В порядку задоволення позовних вимог стягнуто із ОСОБА_1 на користь:

потерпілої ОСОБА_4  5000 грн. моральної шкоди та 500 грн. суд витрат за надання останній правової допомоги;

Вільшанської дільничної лікарні - 104 грн. 12 коп. витрат за лікування потерпілої від злочину.

Згідно вироку суду 1 інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 26 жовтня 2003 року близько 13 год. ЗО хв. на вул.. Шевченка с Товста Городищенського району шляхом нанесення потерпілій ОСОБА_4 ударів ногами в різні частини тіла, умисно спричинила легкі тілесні ушкодження.

Прокурор Новіков Ю.А. в апеляції ставить питання про скасування вироку суду із-за неправильності застосування кримінального закону, звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за вибігом строків давності та закриття провадження по справі.

Не погоджуючись з вироком, захисник ОСОБА_2 в апеляції вказує на допущення судом невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які спростовують обвинувачення і не постановив виправдувальний вирок за ст. 122 ч. 1 КК.

Не дивлячись на те, що вибігли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 1 КК та без порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 суд необгрунтовано виніс обвинувальний вирок. Апелянт просить скасувати вирок суду як незаконний і закрити кримінальну справу.

Заслухавши доповідача, прокурора про необхідність скасування судового рішення із-за неправильного застосування кримінального закону, захисника, який підтримав апеляцію, ОСОБА_1, яка теж її підтримала, перевіривши справу, обміркувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.

Суд 1 інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_1 в спричиненні потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, навівши переконливі докази в судовому рішенні. Дії її кваліфіковані вірно.

Разом з тим, виносячи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 та звільняючи її на підставі ст. 80 ч. ] КК України від відбування покарання у вигляді 200 годин громадських робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки ст. 80 ч. 1 КК передбачає звільнення від відбування покарання особи, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його так і не було виконано в певний строк(в даному випадку - у строк 2 роки).

Постановлений вирок щодо ОСОБА_1 чинності не набрав, а тому таке звільнення її від відбування покарання не грунтується на законі.

Колегія суддів знаходить, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч. 2 ст. 7-1 КПК т. я. нею вчинено злочин невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді штрафу, громадських робіт, або виправних робіт на строк до 1 року. В такому випадку у відповідності з п. 1 с 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня його вчинення минуло 2 роки.

Оскільки ОСОБА_1 вчинила інкримінований злочин ще 26.10.2003 року, 2 роки вже минуло, строк давності притягнення її до відповідальності скінчився на час розгляду судом справи по суті.

За таких обставин постановлений вирок підлягає скасуванню, ОСОБА_1 -звільненню від кримінальної відповідальності, а провадження по справі - закриттю і апеляція прокурора як обґрунтована підлягає задоволенню.

Апеляція захисника підлягає частковому задоволенню. Його посилання на неправильне засудження ОСОБА_1 без порушення кримінальної справи за ст. 125 ч. 1 КК є необгрунтованим, оскільки вона порушувалась у встановленому порядку як справа публічного обвинувачення за ст. 122 ч. 1 КК і додаткового порушення не потребує.

Крім того, в ній є скарга приватного обвинувачення потерпілої ОСОБА_4 та її заяви про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК.

Конкретних доказів про невинуватість ОСОБА_1 в апеляції захисника не наведено, відсутні вони і в матеріалах справи, а тому посилання на відсутність в її діях складу злочину є голослівними.

Н а підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 366,11-1 ч. 2 КПК України, 49 ч. 1 п. 1 КК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА: Апеляцію прокурора Новікова Ю.А. задовольнити повністю, а апеляцію захисника ОСОБА_2 - частково.

Вирок Городищенського райсуду щодо ОСОБА_1 від 12 квітня 2007 року скасувати, звільнивши її від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до відповідальності.

Провадження по даній кримінальній справі закрити.