Справа № 22ц-683/07 Головуючий у 1 інстанції Борсук П.П.
Категорія 21 Доповідач Киця С.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2007 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Сівчука В.А.
суддів Киці С.І., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К. А.
з участю позивачів ОСОБА_1., ОСОБА_2.
відповідача ОСОБА_4., ОСОБА_3.
представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 16 червня 2007 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивує тим, що 15 січня 2007 р. біля 18год. в темну пору доби на відстані 2 км. від с.Сошичне в напрямку с.Запруддя Камінь-Каширського району по правій ґрунтовій обочині на відстані 130 см. Від правого краю асфальтної дороги одна за одною в попутному напрямку рухались дві гужові повозки. На передній повозці їхали він та ОСОБА_7., задньою повозкою керував ОСОБА_8. Зі сторони с.Запруддя їхала автомашина марки КАМАЗ типу фургон. В цей же час зі сторони с.Сошичне їхала машина марки Жигулі, державний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_3., під керуванням ОСОБА_4. При роз'їзді транспортних засобів і гужової задньої повозки ОСОБА_4 виїхав на праву ґрунтову обочину, де скоїв наїзд на передню гужову повозку під керуванням ОСОБА_7. Під час дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження легкого ступеня, а також отримав забійну рану ноги кінь гужової повозки та пошкоджено повозку. Вважає, що порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху є в причинному зв'язку з ДТП та наслідками отримання тілесних ушкоджень. При лікуванні ним були затрачені кошти на ліки в сумі 400 грн. на продукти харчування 200 грн. Під час ДТП було пошкоджено одяг на суму 700 грн. Крім того, йому була заподіяна ушкодженням здоров'я моральна шкода. Просить стягнути з ОСОБА_3. матеріальні збитки на суму 1650 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Покликається на те, що в результаті ДПТ, яка сталась 15 січня 2007 року біля с. Сошичне був травмований його кінь. В зв'язку з цим він здав його для забою на ЗАТ «Ковельські ковбаси». В даний час він ніде не працює і парокінна
підвода була для нього основним заробітком. Для того, щоб купити робочого коня віком 6 років треба затратити 6000грн. За перевезення коня він заплатив 200 грн. Також витратив кошти на його лікування 100 грн. На ремонт воза затратив 500 грн. Матеріальна шкода становить 6800 грн., також йому нанесена моральна шкода, яку він оцінює в 6000 грн. і просить стягнути з ОСОБА_3.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 15 березня 2007 року позови ОСОБА_1. та ОСОБА_2. були об'єднанні в одне провадження.
Ухвалами суду від 23 березня 2007 року та 18 травня 2007 року до участі в справі як відповідачів притягнуто ОСОБА_4. та ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 16 червня 2007 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4. в користь ОСОБА_1. 136 грн. 67 коп. витрат, затрачених на лікування, 100 грн. моральної шкоди, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, ОСОБА_2. 4036 грн. 80 коп. матеріальних збитків, 500 грн. моральної шкоди, 30 грн. витрат на ІТЗ та в користь держави 51 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить нормам матеріального права. Просить скасувати його та змінити рішення, яким відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат в користь ОСОБА_1. в сумі 1166, 67грн. покласти в солідарному порядку на ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2. В позовних вимогах ОСОБА_2. відмовити повністю за недоведеністю вини.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню, а оскаржене рішення в частині задоволення позову - скасуванню з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи матеріальну та моральну шкоду з відповідача ОСОБА_4., суд першої інстанції виходив з того, що завдана джерелом підвищеної небезпеки шкода повинна відшкодовуватися ОСОБА_4 A.M., оскільки він на правовій підставі володів транспортним засобом.
Однак такий висновок суду не відповідає вимогам закону.
Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Судом встановлено, що 15 січня 2007 р. біля 18год. неподалік с.Сошичне Камінь-Каширського району на автодорозі Камінь-Каширський -Ковель відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_1при роз'їзді з автомобілем КАМАЗ вчинив наїзд на гужову повозку, яка належить ОСОБА_2. Внаслідок наїзду ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою лівої половини грудної клітки, забою м'яких тканин голови та забійної рани верхньої губи. Крім цього, було пошкоджено підводу та коня, який отримав забій задньої лівої кінцівки в області кінного суглобу.
З висновку Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області № 37 від 16 січня 2007 року по фату ДТП, яке мало місце 15 січня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_4, керував автомобілем ВАЗ 21099, який належить ОСОБА_3. ОСОБА_4 рухаючись зі швидкістю 80 км/год. на автодорозі К-Каширський -Ковель, здійснюючи обгін гужових підвод, які рухались по обочині, та при роз'їзді із автомобілем марки КАМАЗ, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не вибравши безпечної швидкості зіткнувся з другою гужовою підводою під керуванням ОСОБА_7., яка не була обладнана-катафотами.
Вина ОСОБА_4. в даному ДТП підтверджується також протоколом огляду місця ДТП від 15 січня 2997 року та складеним відносно нього за ст.ст. 124, 130 КУпАП протоколом про адміністративне правопорушення ВА №000173 від 15 січня 2007 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 під час керування належним ОСОБА_3. на праві власності транспортним засобом порушив вимоги п.п.2.9 «а», 12.1 Правил Дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Порушення саме ОСОБА_4 А.В. Правил дорожнього руху є в причинному зв'язку з ДТП та заподіяною шкодою. Отже, вина ОСОБА_4. в даному ДТП підтверджена доказами повністю.
ОСОБА_4 працював водієм-експедитором у ОСОБА_3., що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою від 19 серпня 2006 року. Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_1являється ОСОБА_3. 15 січня 2007 року під час ДТП ОСОБА_4, керуючи належним ОСОБА_3. автомобілем, виконував свої трудові обов'язки, що стверджується подорожнім листом службового автомобіля (а.с. 55) та його поясненнями в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що за заподіяну позивачам шкоду повинна відповідати ОСОБА_3., як власник джерела підвищеної небезпеки.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 вказує на те, що судом першої інстанції в якості відповідача безпідставно не залучений ОСОБА_2, оскільки він керував гужовим транспортом, що, на думку апелянта, являється також джерелом підвищеної небезпеки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.92 р. (із змінами та доповненнями) джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.
Оскільки гужовий транспорт такими ознаками не наділений, то посилання апелянта в цій частині, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на законі і є безпідставними.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що заподіяна ОСОБА_1 внаслідок ДТП шкода повинна бути стягнута солідарно також і з ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» не заслуговують на увагу.
Згідно полісу № ВА/9986070 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_4, як учасник ДТП, повинен був повідомити ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про страховий випадок не пізніше трьох робочих днів після ДТП. Однак доказів повідомлення страховика ОСОБА_4 А.В. або ОСОБА_3. в судовому засіданні не було подано, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Розмір заподіяної позивачам шкоди відповідачем не оспорюється і судом першої інстанції встановлений правильно.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Камінь-Каширського районного суду від 16 червня 2007 року в частині задоволення позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 136 грн. 67 коп. матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) грн., моральної шкоди, 30 грн. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 в користьОСОБА_2 4036 (чотири тисячі тридцять шість) грн. матеріальної шкоди, 500 (п'ятсот) грн. моральної шкоди, 30 грн. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп.
В позові до ОСОБА_4 відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.