АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц -1864/2007р. Головуючий по 1-й інстанції:
Самосьонок В.М.
Суддя-доповідач: Тимчук Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року м. Полтава
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Тимчук Л.А Суддів : Мартєва С.Ю., Чічіля В.А. При секретарі: Сулимка С.В. Представника ОСОБА_1
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку описаного майна та вилучення його з акту опису і арешту майна.
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку описаного майна та вилучення його з акту опису і арешту майна, посилаючись на те, що в вересні 2003 року спільно з відповідачем придбали причіп легковий, технічний паспорт НОМЕР_1, д.н. НОМЕР_2, на який в квітні 2007 року накладено арешт згідно виконавчого листа № 2-5 від 12 лютого 1996 року. Вважає, що накладенням арешту на майно порушено її право власності.
Просила визнати право власності на частку майна в спільній сумісній власності в сумі 1000 грн., а саме на частину причепа легкового, д.н. НОМЕР_2, загальною вартістю 2000 грн., виключити причіп легковий з акту опису та арешту майна.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 травня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на причіп легковий 2003 року випуску д.н. НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, вартістю 2000 грн.
Виключено причіп легковий 2003 року випуску д.н. НОМЕР_2 вартістю 2000 грн. з акту опису й арешту майна від 18 квітня 2007 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 половину вартості причепу в сумі 1000 грн., зобов'язано її перерахувати вище вказану суму на р/рахунок відділу ДВС Козельщинського районного управління юстиції.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції з апеляційною скаргою звернулась третя особа - ОСОБА_2, яка просить рішення Козельщинського
2
районного суду Полтавської області від 22 травня 2007 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення районного суду залишити в силі, а апеляційну скаргу відхилити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлено законне та обґрунтоване рішення.
При розгляді справи судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2000 року. Під час шлюбу, в вересні 2003 року, придбали причіп легковий д.н. НОМЕР_2., який є спільною сумісною власністю подружжя і зареєстрований в Кобеляцькому МРЕВ ДАІ в вересні 2003 року на ім'я ОСОБА_4. В квітні 2007 року державним виконавцем ВДВС Козельщинського управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-5 від 12 лютого 1996 року складено акт про опис та арешт причепа легкового д.н. НОМЕР_2, який оцінено в 2000 грн.
За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності подружжя. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Місцевий суд, вирішуючи питання про визнання права власності на частку описаного майна, вірно задовольнив позов ОСОБА_3 врахувавши, що причіп легковий придбано на сумісні кошти сторін, які перебувають у шлюбі.
Відповідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права визнав за ОСОБА_3 право власності на Уг частину причепа легкового.
Посилання апелянта про відсутність в матеріалах справи даних про те, як і коли придбаний причіп, з якого часу сторони проживають в зареєстрованому шлюбі, які мають прибутки не мають підстав і не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 п.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
3
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.