АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -248/ 2007 Головуючий по 1-й інстанції
Марущак P.M.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І. Суддів: Гасія Ю.В., Обідіної'О.І. при секретарі Рибак О.О.
з участю
представника позивача Пошивайло О.М.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глобииського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 р. виконавча дирекція Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Вказала, що 09.07.2004 р. о 20-00 год. працівник ВАТ "Полтавський ГЗКТриценко Ю.І., який згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. є застрахованою особою, був травмований у результаті ДТП. Комісією ВАТ "Полтавський ГЗК" було проведено розслідування обставин даного нещасного випадку та складено акт за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру № 492. Потерпілий ОСОБА_3 знаходився на лікарняному з 09.06.2004 р. по 21.03.2005 р. згідно листків непрацездатності, які є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з чим комісія із соціального страхування призначила йому вказану допомогу. Потерпілому ОСОБА_3 за рахунок коштів Фонду було виплачено 8 020,79 грн., що підтверджується довідкою з бухгалтерії ВАТ "Полтавський ГЗК". Винним у ДТП є ОСОБА_1, до якого за постановою Глобииського районного суду Полтавської області від 24.06.2005 р. застосовано
2
амністію. Посилаючись на наявність права регресної вимоги про відшкодування виплаченої за рахунок коштів Фонду допомоги по тимчасовій непрацездатності, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану суму.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2006 року позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволений .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 8 020 грн.79 коп. - відшкодування в порядку регресу; на користь держави 80 грн.20 коп. - за понесені судові витрати; 30 грн. - збір на інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить вищевказане рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд не звернув увагу на те, що ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не передбачено право звернення позивача до суду з позовами про відшкодування шкоди в порядку регресу; грошові кошти в сумі 8 020,79 грн., що були сплачені ОСОБА_3 не є відшкодуванням шкоди, завданої іншою особою, а є матеріальним забезпеченням у зв'язку з втратою заробітної плати(доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності; рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.1.1.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_1 встановлено суму шкоди як матеріальної так і моральної, що була понесена потерпілим внаслідок ДТП та зобов'язано ОСОБА_1 відшкодувати цю шкоду; вказаним рішенням суду встановлено розмір вини кожного з учасників ДТП, а саме: ОСОБА_1 - 80%, ОСОБА_3. - 20%, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.
У запереченні на апеляційну скаргу виконавча дирекція Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ч.1 п.2 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, що за постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2005 р. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 p., провадження у кримінальній справі було закрите. Потерпілому по справі ОСОБА_3, як застрахованій особі, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було виплачено по листкам непрацездатності за місцем його роботи 8 020,79 грн.
3
Задовільняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за доведеністю його вини, згідно вимог закону, повинен відшкодувати позивачу в порядку регресу суму виплачену ним потерпілому.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обствин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Як встановлено колегією суддів, потерпілий ОСОБА_3 є застрахованою особою, тобто найманим працівником ВАТ "Полтавський ГЗК", на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'Язку з тимчасовою втратою працездатності на підставі ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Згідно ст. 1 вищевказаного Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'Язку з тимчасовою втратою працездатності передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом.
Згідно ст. 9 цього Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державнмим соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Усі застраховані особи є членами цього Фонду.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності... та інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державнмим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
Виходячи із змісту норм вищевказаних Законів, характеру спірних правовідносин сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що виплачена на користь третьої особи ОСОБА_3. сума 8 020,79 грн. є матеріальним забезпеченням останнього у зв'язку з втратою ним заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, яке проведено за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сформованого шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, а не шкодою, завданою іншою особою. тому позивач не має права зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченої суми - втрати заробітної плати потерпілим у ДТП внаслідок тимчасової втрати працездатності, застосування судом до даних правовідносин ст.ст. 1166,1187, 1191 ЦК України є безпідставним та неправильним.
4
З врахуванням викладеного, колегія судців приходить до висновку про те, що, у рішенні місцевого суду має місце невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 313 -315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2006 року скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.