СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 червня 2006 року | Справа № 2-23/1513-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Волкова К.В.,
Дугаренко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Чурсіна Т.В. дов.№272 від 27.02.2006, Власенко С.О. дов. №222 від 05.04.2006,
відповідача: Прасолова І.В. дов. №01-06/24 від 06.01.2006 - Джанкойський міськрайонний центр зайнятості Автономної Республіки Крим,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 16.02-21.03.2006 у справі № 2-23/1513-2006
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (вул. Свободна, 33, с. Ізумрудне, Джанкойський район, Автономна Республіки Крим, 96116)
до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, 96100)
Джанкойського міськрайонного центру зайнятості Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 8/1, м. Джанкой, 96100)
про спонукання списати заборгованість в сумі 102528,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" подав позовну заяву про зобов’язання Джанкойського міськрайонного центру зайнятості Автономної Республіки Крим оформити та надати в об’єднану державну податкову інспекцію необхідні документі про списання безнадійного боргу та про спонукання Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим списати заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у сумі 102 528, 67 грн. за період з 01.07.2003 по 30.03.2005 на підставі пункту 18.2. статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, посилаючись на те, що заборгованість виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.-21.03.2006 (суддя Іщенко Г.М.) у задоволенні позову Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Ізумрудний" відмовлено.
При прийняті постанови суду першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2001 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533, правовідносини в сфері страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття регулюються саме цим законом, положення Закону України № 2181 на них не поширюються, а тому заборгованість позивача не є податковим боргом.
Позивач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права.
Так, позивач вважає, що Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000 регулює відносини по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому не сплачені у строк страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є податковим боргом у розумінні статті 1 вищевказаного Закону та відповідно пункту 18.2. статті 18 вищевказаного Закону борг підлягає списанню.
Доводи позивача також мотивовані іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, що не мають суттєвого значення для розгляду справи.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб’єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган –державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу.
При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб’єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).
Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб’єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб’єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає не підлягаючою задоволенню, виходячи з нижчевикладеного:
Згідно з преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 (який набрав чинності з 01.01.2001), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу пункту 2 розділу 8 вищевказаного Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту вступу в силу Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 (з 01.01.2001) норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000, податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Пункт 1.2 статті 1 Закону визнає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування". Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.
Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 від 01.01.2001 встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (пункти 2, 5 статті 8 Закону).
Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", державні цільові фонди –це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.
З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000, згідно його преамбули.
Включення Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000, органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 від 01.01.2001.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02-21.03.2006 у справі № 2-23/1513-2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" –без задоволення.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді К.В. Волков
О.В. Дугаренко