Головуючий по 1 інстанції -

Справа № 22ц-1451/07        Клочко О.В.

Категорія - 29,32

Доповідач           в          апеляційній

інстанції-

Соломка І.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

" 06 " серпня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого- судці   Адаменко Л.В.,

суддів                            Бурлаки В.О., Соломки І.А.,

при секретарі               Федьорко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Придніпровського райвиконкому м. Черкаси, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, вивчивши матеріали справи, судова колегія ,-

встановила:

В квітні 2007 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_4. та її неповнолітня дочка ОСОБА_5 з квітня 2003 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_3., без поважних причин не проживають в будинковолодінніАДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належитьОСОБА_1., участі у виплаті комунальних платежів не приймають. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2007 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_4. та неповнолітню ОСОБА_5 втратившими право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними.

Апелянт підтримала доводи апеляційної скарги , просила її задоволити.

Відповідачі просили апеляційну скаргу відхилити, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

2

Представник органу опіки та піклування вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення суду скасувати, оскільки ним порушено права неповнолітньої дитини .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка та її неповнолітня дочка з 2003 року без поважних причин не проживають в будинку АДРЕСА_1, проживають в іншого чоловіка, з яким відповідачка має намір створити сім»ю, і в зв»язку з цим втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Однак погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, районний суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верхового Суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» (зі змінами), рішення є законним тоді., коли суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені всі обставини , які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними , відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами , дослідженими в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає.

В суді апеляційної інстанції відповідачі заявили, що позивачка та її неповнолітня дочка з серпня 2006 року не проживають в будинку АДРЕСА_1, і вказані обставини підтвердила позивачка, хоча рішенням суду першої інстанції встановлено факт непроживання відповідачів з 2003 року у вказаному будинковолодінні.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне будинковолодіння належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1977 року.

При вирішення даного спору районний суд неправильно застосував норми матеріального права - ст.. 71 та 72 ЖК України, оскільки вони стосуються порядку користування жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду.

Колегія суддів вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати лише вимоги ст. 405 ч.2 ЦК України відповідно до якої член сім»ї власника втрачає право не користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла.

Позивачі звернулися з даним позовом до суду 23.04.07 року, тому судова колегія вважає, що відповідачка та її неповнолітня дочка не втратили право користування спірним житлом, оскільки з серпня 2006 року, тобто менше року там не проживають.

При таких обставинах рішення суду на підставі ч.1 п.1,3,4 ст. 309 ЦПК України підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307, 309, 314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -     задовольнити. Рішення     Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня   2007 року   -скасувати .

3

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.