Справа № 22ц-1338/2007 Головуючий у 1 інст. - Карапута Л.В.
Доповідач - Литвиненко І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: СМАГЛЮК Р.І., РЕДЬКИ А.Г.
при секретарі Рябчук С.В.
з участю ОСОБА_1, представника відповідача
Величко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лазаренко Петра Федоровича на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „ЧеЗаРа" про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням суду відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „ЧеЗаРа" про стягнення моральної шкоди за невиконання рішення суду про поновлення його на роботі.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що суд безпідставно вважає що він поновлений на роботі за рішенням суду від 26.06.2006 року і звертає увагу на те, що при наявності наказу про поновлення на роботі, він фактично не допущений до виконання попередніх функціональних обов'язків і це тривале невиконання рішення суду завдає йому моральні страждання.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду з відповідача за те, що відповідач тривалий час не виконує рішення суду від 26.06.2006 року про поновлення його на роботі на посаді заступника начальника управління технічного контролю та якості - заступника головного контролера ВАТ „ЧеЗаРа" і головний контролер Бистряков О.Є. не
допускає його до виконання службових обов'язків, чим завдається моральна шкода.
Проте такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі. Так ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В даному випадку, порушене право ОСОБА_1 було відновлено рішенням суду від 26.06.2006 року про поновлення його на роботі та стягнення моральної шкоди. Виконання цього рішення Законом України „Про виконавче провадження" покладено на ДВС у Деснянському районі, куди і звертався позивач, про що зазначає він в своїй позовній заяві.
Таким чином, правовідносини по виконанню рішення суду повинні регулюватись Законом України „Про виконавче провадження", в якому не передбачене відшкодування відповідачем на користь позивача моральної шкоди за невиконання чи неналежне виконання рішення суду.
Крім того, для відшкодування моральної шкоди за загальними підставами цивільно-правової відповідальності необхідна наявність саме правовідносин, і передбачених ЦК України, а таких підстав позивач у позовній заяві не називає, а тому суд першої інстанції мотивовано відмовив у задоволенні позову через відсутність цивільно-правових підстав.
Зважаючи на наведене , доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав для скасування рішення.
Виходячи з відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, слід стягнути з ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.81, 88, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 липня 2007 року -залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 4 грн 25 коп судового збору та 7 грн 50 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.