УХВАЛА

Іменем України

7 серпня 2007 року                                                                                                  м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                         судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                     МАЦУНИЧА М.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі                         БОБИК О.І.

за участю представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляцій­ною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3про ви­селення без надання іншого жилого приміщення, -

встановив:

ОСОБА_1 оскаржила рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.05.2007 p., яким задоволено первинний позов ОСОБА_3про вселення в квартиру АДРЕСА_1 та відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_3 з цієї квартири без надання іншого жилого примі­щення. ОСОБА_1 ставить в апеляції питання про скасування рішення суду з ухвален­ням нового рішення, яким просить у первинному позові відмовити, а зустрічний - задово­льнити. На думку апелянта, суд постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, не було враховано норми ЖК України, які дають підстави для виселення відповідача внаслідок неможливості спільного проживання, не була дана на­лежна оцінка доказам, не були враховані інтереси дітей тощо.

У письмових запереченнях ОСОБА_3 вказує на законність і обґрунтованість рі­шення суду, яке просить залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 апеляцію підтримав, додатково вказавши також на те, що судом не було обговорено питання про участь у справі власника квартири або його уповноваженого представника, а також пов­нолітньої доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_3- ОСОБА_4, інтересів яких безпосере­дньо стосується дана справа. ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про таке повідомлявся, про причини неявки не повідомив, апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою представника апелянта визнав за можливе розглянути апеля­цію у відсутність особи, яка не з'явилася.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, об­говоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У справі встановлено, що квартира-АДРЕСА_1 належить до комунального житлового фонду м. Ужгорода, наймодавцем даного жилого приміщення є ТОВ „Житло-сервіс", що стверджується договором найму житла від 06.10.2006 р. a.c.6 ст. 2, іншими матеріалами справи.

Справа № 22ц-1214/07        

За даною адресою зареєстрована також повнолітня донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 -ОСОБА_4, 1987 р.н.

Ці факти ніким не оспорюються.

Обидва позови, що об'єднані в одне провадження, стосуються права сторін на проживання у зазначеній квартирі та забезпечення з відповідних мотивів можливості на­лежної реалізації свого права. Оскільки йдеться про право користування належним до комунального житлового фонду м. Ужгорода жилим приміщенням, умови найму, утри­мання житла тощо, справа стосується також прав і обов'язків власника даного житла та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 10 ч. 4 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь в справі, їх права та обов'язки, по­переджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Положеннями ст.ст. 32-36 ЦПК Украї­ни передбачено порядок участі в справі кількох позивачів, відповідачів, участі в ній тре­тіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору і тих, які цих вимог не за­являють. Принцип диспозитивності цивільного процесу (ст. 11 ЦПК України), не виключає необхідності обговорення судом даних питань, якщо за обставинами справи для цього є підстави. Рішення суду є законним, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинс­тва, вирішив справу згідно із законом (ст. 213 ЦПК України).

Цих вимог закону судом не дотримано, до своїх висновків суд дійшов з порушен­ням норм матеріального та процесуального права.

Судом не враховані положення, зокрема, ст.ст. 5, 15, 18, 24, 61-64 ЖК України, ст.ст. 319, 321, 327, 386 ЦК України в сукупності щодо питань здійснення права власності на жилі приміщення, управління ними, прав і обов'язків наймачів тощо. Суд не встановив коло осіб, прав та обов'язків яких стосується дана справа, не обговорив питання про участь у справі таких осіб або їх уповноважених органів (представників), хоча підстави для висновку, що це коло не обмежується лише наявними сторонами в справі, у суду бу­ли. Ці обставини є перешкодою і для належного виконання судового рішення.

Отже, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, що є безумовною підставою для скасування такого рішення (ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про част­кову обґрунтованість апеляції, яку слід задовольнити частково, рішення суду першої ін­станції - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати спір по суті, тому в цій частині апеляція задоволенню не підлягає. Залежно від встановленого за результатами нового розгляду справи, суду слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 307, ст. 311 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення

Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2007 р. - скасувати, справу за

позовом ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3про виселення без надання іншого жилого приміщення направити на

новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і протягом двох місяців з ДНя її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.