РІШЕННЯ

Іменем України

7 серпня 2007 року                                                                                      м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                          судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                     МАЦУНИЧА М.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі                         БОБИК О.І.

за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника апе­лянта ПЕТАХА В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляцій­ною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачеві на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Мукачівсь­кий меблевий комбінат" та Відділення виконавчої дирекції зазначеного Фонду соціально­го страхування про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням ва­ртості життя і збільшення розміру мінімальної заробітної плати, -

встановив   :

ОСОБА_1 26.03.2007 р. звернулася до суду з позовом до ЗАТ „Мукачівський меблевий комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачеві (далі - Фонду) про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вар­тості життя і збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Позов мотивує тим, що 22.08.1994 р. вона була визнана інвалідом 3-ї групи внаслідок професійного захворювання із ступенем втрати працездатності у 50%, інвалідність встановлена безстроково. Врахову­ючи зростання мінімальної заробітної плати та заниженість одержуваної щомісячної стра­хової виплати, посилаючись на ст. 1208 ЦК України, позивачка вказує, що відповідачі по­винні були сплачувати їй такі страхові виплати в розмірі 50% відповідної мінімальної заро­бітної плати за період з 2001 р. по лютий 2007 р. Фактично було сплачено 2800,87 грн. Борг, що утворився таким чином, склав: по ЗАТ „Мукачівський меблевий комбінат" за пе­ріод з 01.01.2001 р. по 31.12.2002 р. - 959,88 грн., по Фонду за період з 01.01.2003 р. по 28.02.2007 р. - 4793,75 грн. Просила відповідно стягнути ці суми та в подальшому стягу­вати з Фонду по 200,00 грн. довічно, але не менше 50% мінімальної заробітної плати, по­чинаючи з 01.03.2007 р.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.06.2007 р. позов задоволено повністю.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду рішення суду оскаржено. На думку апелян­та, судом невірно застосовані положення Закону України, Про загальне обов»язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності" та іншого спеціального законодавст­ва, оскільки для позивачки передбачено встановлення щомісячної страхової виплати та відповідне її перерахування лише у разі зростання середньої заробітної плати в економіці

Справа №22ц-1210/07                                             Номер рядка статистичного звіту: 39

Головуюча у 1-й інстанції КУРОПЯТНИК О.М. Доповідач КОНДОР Р.Ю.

країни і не залежить від зміни мінімальної заробітної плати. Апелянт просить рішення су­ду щодо Фонду скасувати, в позові відмовити.

Відповідачем ЗАТ „Мукачівський меблевий комбінат" рішення суду не оскаржуєть­ся.

В судовому засіданні представник апелянта Петах В.А. скаргу підтримав, позивач­ка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляцію не визнали. Представник ЗАТ „Мукачівський меблевий комбінат" в судове засідання не з'явився, хоча відповідач про таке повідомлявся, апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою інших учасників справи визнав за можливе розглянути апеляцію у відсутність представни­ка цього відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, об­говоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із визнання за позивачкою права на перерахування розміру щомісячної страхової виплати внаслідок зростання міні­мальної заробітної плати. Проте, суд дійшов своїх висновків з порушенням матеріального права і погодитись з ними не можна.

У справі встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ „Мукачівський меблевий комбінат" шліфувальницею 4-го розряду, 22.08.1994 р. була визнана інвалідом 3-ї групи внаслідок професійного захворювання із ступенем втрати працездатності у 50%, інвалід­ність їй встановлена безстроково, її середньомісячний заробіток на 01.09.1994 р. стано­вив 19,63 грн. Щомісячні страхові виплати позивачці здійснювалися та перераховувалися в бік збільшення відповідно до зростання середньої заробітної плати в економіці країни, за перерахунком 2007 року ця виплата становить 66,28 грн. Всього Фондом їй було випла­чено 6530,55 грн., включаючи 2107,34 грн. власне щомісячних страхових виплат (а.с. 6-9, 38-40, 59-68). Позивачка одержує пенсію за віком, яка за її визнанням на даний час стано­вить 498,00 грн. Ці факти ніким не оспорюються.

Дані правовідносини регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. (далі - Закон) та іншим спеціальним законодавством з цього питання.

Як передбачено Законом, у разі настання страхового випадку Фонд у встановлено­му законодавством порядку виплачує застрахованому працівнику щомісяця грошову суму (страхову виплату) в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відпо­відну частину втраченого заробітку потерпілого (ст. 21 ч. 1 п. „в", ст. 28 ч. 2 п. 1). Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здо­ров'я, і не повинна перевищувати такого середньомісячного заробітку (ст. 34 ч. 1). Отже, належна позивачці щомісячна страхова виплата пов'язана саме із середньомісячним за­робітком, який вона мала на момент настання страхового випадку.

Відповідним чином Законом та іншими нормативними актами врегульовано й пи­тання щодо перерахування щомісячних страхових виплат. Так, їх перерахування прова­диться з 1 березня наступного року у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки (ст. 29 ч. 2). Перерахування провадилося згідно із чинними на відповідний час Порядком призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим Постановою Правління ФССНВВПЗ України № 7 від 31.01.2002 р. і таким самим Порядком здійснення виплат за­страхованим особам, затвердженим Постановою Правління Фонду № 83 від 22.12.2005 р. Аналогічно це питання врегульоване і Порядком призначення, проведення та перераху­вання страхових виплат, затвердженим Постановою Правління Фонду № 24 від 27.04.2007 p., що набрав чинності з 06.07.2007 р. Зазначеними нормативними актами не передбаче­но перерахування щомісячних страхових виплат у зв'язку із підвищенням розміру мініма­льної заробітної плати, відповідний порядок - не встановлено.

Виходячи із змісту зазначених норм, Фонд здійснював перерахування щомісячних страхових виплат позивачці на підставі ст. 29 ч. 2, з урахуванням положень ст. 34 Закону та в порядку, передбаченому відповідними підзаконними актами.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 3, 9 Закону України „Про оплату праці", мініма­льна заробітна плата є державною соціальною гарантією, нижче її розміру не може про­водитися оплата за відповідну роботу, розмір мінімальної заробітної плати визначається, зокрема, з урахуванням середнього рівня заробітної плати. У вищенаведеному порядку перерахування щомісячних страхових виплат провадиться виходячи з відкоригованої за­робітної плати з урахуванням зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки. На врахування при таких перерахунках зростання мінімальної заробітної плати вказує і відповідач. Питання про правильність визначення розмірів щомісячних страхових виплат, їх перерахування на підставі ст. 29 ч. 2 Закону позивачкою не ставилося, відпові­дні вимоги не заявлялися.

З огляду на викладене, посилання на ст. 29 ч. 1 п. З Закону, як на самостійну під­ставу для перерахування зазначених виплат, а також відповідний висновок суду щодо та­кого права позивачки, оскільки Закон не містить заборон щодо цього, є необгрунтовани­ми. Не може бути враховане й посилання позивачки на ст. 1208 ЦК України, оскільки дані правовідносини регулюються спеціальним законом.

Неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення (ст. 309 ч. 1 п. 4, ч. 2 ЦПК України). Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не інакше, як за поданою відповідною особою апеляцією, в межах її доводів та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 292, ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Відповідно до ст.ст. 11, 57-60 ЦПК України, кожна сторона повинна належно довести ті обставини, на які вона посилається у підтвердження своїх вимог або заперечень, і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про об­ґрунтованість апеляції Фонду. Суд першої інстанції не мав достатніх підстав для задово­лення позову та стягнення коштів з відповідача, позов не доведено, а судом неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

В частині вирішення позову щодо відповідача ЗАТ „Мукачівський меблевий комбі­нат" за відсутності відповідної скарги підстав для апеляційної перевірки рішення суду першої інстанції немає.

За таких обставин, апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції про задоволення позову до Фонду - скасувати і в цьому позові - відмовити. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303 ч. 1, ст. 307, ст. ст. 309 ч. 1 п. 4, ч. 2, ст.ст. 314, 316 ЦПК Украї­ни, апеляційний суд -

вирішив:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачеві задовольнити, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2007 р. про задоволення позову до Відділення виконавчої дирекції зазначе­ного Фонду соціального страхування скасувати, в позові до цього відповідача -відмовити.

В решті рішення суду -залишити   без   змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і протягом двох місяців

з дня його проголошення може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду Украї­

ни.