Справа № 22-906                                                   Головуючий в суді 1 інст.: Остапчук Л.В.

                                                                                                      Доповідач: Мельник Ю.М.

 

РІШЕННЯ

 іменем України

 

9 серпня 2007 року                                                                                                    м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді:                                     Оніпко О.В.

суддів:                                                            Хилевича С.В. та Мельника Ю.М.,

при секретарі судового засідання                Сеньків Т.Б.

за участю представника позивача              ОСОБА_2

представника відповідача                            Яремчука Є.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 12 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське» про стягнення заробітної плати , стягнення коштів та відшкодуваня моральної шкоди

 

Встановила:

 

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське» ( далі по тексту ДП СГП «Шубківське») про стягнення 2905 грн. 93 коп. - заборгованості по заробітній платі та 14564 грн. ненарахованої та не виплаченої йому відповідно до вимог Галузевої угоди заробітної плати. Одночасно просив стягнути із відповідача 10 000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

У лютому 2006 року позивач збільшив свої позовні вимоги і просив стягнути із відповідача 4500 грн. заборгованості по заробітній платі, 19 170 грн. ненарахованої та не виплаченої йому згідно вимог Галузевої угоди заробітної плати, 2282 грн. 34 коп. затрачених позивачем на придбання для відповідача паливно-мастильних матеріалів та запасних частин до автотехніки, 2142 грн. коштів затрачених позивачем на погашення відсотків за банківський кредит відповідача та 10000 грн. - для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського районного суду від 12 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково і було постановлено стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1. 4500 грн. заборгованості по заробітній платі, 2282 грн. 34 коп. - за придбання позивачем для відповідача запасних частин до автотехніки та паливно-мастильних матеріалів, 2142 грн. для компенсації затрачених ОСОБА_1 на погашення відсотків по банківському кредиту відповідача, 3000 грн. - для відшкодування моральної шкоди та 119 грн. 24 коп. судових витрат. В решті позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено.

 

2

Не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення ненарахованої та невиплаченої згідно умов Галузевої угоди заробітної плати, ОСОБА_1. подав на нього апеляційну скаргу в якій стверджує, що судом при постановленні рішення було порушено норми матеріального права , що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції , безпідставно визнав законними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1. заробітної плати в меншому розмірі , ніж це передбачено Галузевою угодою на 2003- 2004 р. , оскільки такі дії відповідача суперечать вимогам ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

Просить рішення суду в частині відмови у стягненні ненарахованої та невиплаченої йому заробітної плати скасувати та ухвалити нове , яким ці позовні вимоги задоволити повністю.

Викладені в апеляційній скарзі доводи представник позивача підтримав повністю і, давши пояснення в їх межах, просить рішення суду частково скасувати та ухвалити в цій частині нове , яким позовну вимогу про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати задовольнити.

Представник ДП СГП «Шубківське» Яремчук Є.М. вважає рішення суду законним а доводи апеляційної скарги безпідставними і просить апеляційну скаргу відхилити . При цьому зазначив, що у зв'язку із важким фінансовим станом підприємства адміністрація підприємства за згодою із профспілковим комітетом підприємства виплачувала всім працівникам , у тому числі і ОСОБА_1. , заробітну плату в розмірах, які були меншими ніж це передбачено Галузевою угодою на 2003-2004 р. При цьому розмір заробітної плати , що виплачувавсь працівникам , був більшим за встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати.

Перевіривши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши доводи апеляційної скарги , колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду підлягає частковій зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦГЖ України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову про стягнення ненарахованої та невиплаченої відповідно до Галузевої угоди заробітної плати , суд 1 інстанції виходив із того, що розмір заробітної плати всім членам трудового колективу в тому числі і позивачеві встановлювавсь адміністрацією підприємства за погодженням із трудовим колективом виходячи із мінімальної заробітної плати з врахуванням співвідношення коефіцієнтів заробітних плат та з врахуванням фінансового стану підприємства . При цьому мінімальні розміри посадових окладів, що були визначені у Галузевій угоді на 2003-2004-2005 р. не враховувались.

Проте, колегія суддів із таким висновком суду погодитись не може.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених ч.1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці".

 

3

Судом встановлено, що ОСОБА_1. був прийнятий на роботу на посаду заступника директора дослідного господарства "Шубківське" Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції ( в послідуючому перейменовано у державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське") з 4 вересня 2003 року і йому було встановлено посадовий окладом 180 грн.

Згідно штатного розкладу на 2004 рік слідує, що посадовий оклад заступника директора із 1 червня 2004 року становив 389 грн., а штатним розкладом на 2005 рік передбачено, що його посадовий оклад становив 400 грн.

Відповідно до Галузевої угоди між президією Української академії аграрних наук та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2003 -2004 - 2005 роки слідує, що посадовий оклад заступника директора підприємства із вересня 2003 року до 1 вересня 2004 року не міг бути меншим ніж 705 грн, із 1 вересня 2004 року до 1 квітня 2005 року -1000 грн., з 1 квітня 2005 року по 1 липня 2005 року - 1224 грн., з 1 липня 2005 року до 1 вересня 2005 року -1307 грн., з 1 вересня 2005 року до 1 січня 2006 року -1404 грн.

Згідно п. 1.5 вказаної Галузевої угоди слідує, що норми Угоди є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Конституцією України гарантоване право кожного громадянина на заробітну плату , не нижчу від визначеної законом. (ст. 43)

Зазначене свідчить , що адміністрація ДП СГП «Шубківське» не виконало вимог законодавства і виплачувало ОСОБА_1. заробітну плату в менших розмірах, ніж це було передбачено Галузевою угодою на 2003 - 2004 - 2005 p., чим погіршило умови оплати праці позивача.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» адміністрація підприємства не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Оскільки адміністрація підприємства виплачувала ОСОБА_1. заробітну плату в меншому розмірі, ніж це було передбачено Галузевою угодою , то позовні вимоги про стягнення заробітної плати в розмірах, передбачених Галузевою угодою грунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку , що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що потягнуло за собою неправильне вирішення справи і ухвалення неправосудного рішення щодо частини позовних вимог ОСОБА_1..

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України слідує, що в тому разі, коли суд 1 інстанції порушив норми матеріального права і це призвело до неправильного вирішення справи , то апеляційна інстанція вправі змінити це рішення.

Докази по справі свідчать, що, відповідач не нарахував та не виплатив ОСОБА_1. відповідно до Галузевої угоди за період із 4 вересня по грудень 2003 року 2100 грн. ( 705 грн. -180 грн.) х 4 місяці. За період із січня по травень (включно) 2004 року відповідач не виплатив ОСОБА_1. згідно умов зазначеної угоди 2625 грн. (705 грн. - 180 грн. )х 5 місяців. За період із червня по серпень 2004 року відповідач не виплатив ОСОБА_1 948 грн. (705грн.-З89 грн. ) х 3.

Відповідно до п.4.16 Галузевої угоди в редакції від 1 вересня 2004 року за наявності на підприємствах об'єктивних фінансово-економічних труднощів в колективних договорах тимчасово , але не більше як на 6 місяців можуть встановлюватись розміри основної заробітної плати нижчі за встановлені в Галузевій угоді, але не нижчі за державні гарантії з дотриманням міжпосадових співвідношень.

Із протоколу спільного засідання адміністрації та профкому підприємства ( а.с. 79) та із наказу   № 32 від 30 квітня 2004 року (а. с. 80) слідує, що у   зв'язку із важким

 

4

фінансовим станом підприємства було прийнято рішення встановити розміри посадових окладів нижчі , ніж це було передбачено Галузевою угодою. У зв'язку із цим ОСОБА_1. було встановлено посадовий оклад 389 грн. (а.с.84).

Зважаючи на те, що адміністрація підприємства на протязі шести місяців правомірно виплачувала ОСОБА_1. заробітну плату в меншому розмірі, ніж це було передбачено Галузевою угодою, то суд вважає, що вимоги ОСОБА_1. про стягнення заробітної плати за червень - листопад 2004 року в розмірах, визначених Галузевою угодою задоволенню не підлягають.

У грудні 2004 року ОСОБА_1. був тимчасово непрацездатним ( а.с.56), тому заробітна плата йому не виплачувалась, а надавалась допомога по тимчасовій непрацездатності . У зв'язку із цим колегія суддів вважає , що вимога про стягнення заробітної плати відповідно до розмірів , визначених Галузевою угодою за грудень 2004 року також задоволенню не підлягає.

В січні 2005 року розмір посадового окладу заступника директора підприємства згідно умов Галузевої угоди мав становити 1000 грн., а ОСОБА_1. нараховувалась заробітна плата виходячи із посадового окладу 389 грн. Зазначене свідчить, що відповідач не виплатив позивачеві 611 грн. (1000 - 389 грн).

Із протоколу спільного засідання адміністрації та профкому підприємства ( а.с. 73) та із наказу № 16 від 24 лютого 2005 року (а.с.76) слідує, що у зв'язку із важким фінансовим станом підприємства було прийнято рішення встановити розміри посадових окладів нижчі , ніж це було передбачено Галузевою угодою. У зв'язку із цим ОСОБА_1.  із 1 лютого 2005 року було встановлено посадовий оклад 400 грн. (а.с.84).

За таких обставин суд вважає, що відповідач правомірно виплачував ОСОБА_1. на протязі лютого - липня 2005 року заробітну плату в менших розмірах , ніж це було передбачено Галузевою угодою.

Згідно умов Галузевої угоди посадовий оклад заступника директора у серпні 2005 року мав становити 1307 грн., а фактично йому було встановлений посадовий оклад 400 грн, Зазначене свідчить що відповідач не виплатив ОСОБА_1. у серпні 2005 року 907 грн. (1307 грн. - 400 грн.)

Галузевою угодою із 1 вересня 2005 року до 1 січня 2006 року було передбачено посадовий оклад заступника директора в розмірі 1404 грн., а фактично ОСОБА_1. на протязі цього часу було встановлено посадовий оклад в розмірі 400 грн.

Разом із тим, довідка ( а.с. 56) свідчить про те, що у вересні 2005 року ОСОБА_1. працював 5 днів ( 35 год) , в жовтні 1 день ( 7 год) і в листопаді - 1 день ( 6 год) . Виходячи із посадового окладу в розмірі 400 грн. його середньоденний заробіток становив

15 грн. 89 коп. ( 400 грн. : 22 робочі дні = 18 грн. 18 коп. /середньоденний заробіток при 8

годинному робочому дні /; 18 грн. 18 коп. : 8 год х 7 год =15 грн. 91 коп. - середньоденний

заробіток при 7 годинному робочому дні.; 18 грн. 18 коп. : 8 год. х 6 год. =13 грн. 60 коп. -

середньоденний заробіток при 6 годинному робочому дні.)

Виходячи із розміру посадового окладу 1404 грн. середньоденний заробіток ОСОБА_1. за вересень та жовтень 2005 року мав становити 55 грн. 85 коп. (1404 грн. : 22 дні: 8 год. х 7 год), а за листопад 2005 року - 47 грн. 86 коп. (1404 грн. : 22 дні: 8 год. х 6 год.)

За 5 робочих днів вересня 2005 року відповідач мав виплатити ОСОБА_1. 279 грн. 20 коп. ( 55 грн. 85 коп. х 5 днів) , а виплатив 79 грн. 54 коп., тобто не доплатив 199 грн. 66 коп., за 1 день жовтня 2005 року не доплатив 39 грн. 18 коп. ( 55 грн. 85 коп. -

16 грн. 67 коп.), а за 1 день листопада 2005 року не доплатив 34 грн. 22 коп.( 47 грн. 86

коп. - 13 грн. 64 коп.)

Оскільки ОСОБА_1. у грудні 2005 року не працював через захворювання і отримував допомогу по тимчасовій непрацездатності , то його вимоги про стягнення заробітної плати за цей місяць задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд прийшов до висновку , що відповідач безпідставно не виплатив позивачеві на протязі вересня 2003 року - грудня 2005 року 7464 грн. 06 коп. (

 

5

2100 грн. +2625 грн. +948 грн. +611 грн. +907 грн. + 199 грн. 66 коп. +39 грн. 18 коп. +34 грн. 22 коп..).

Оскільки відповідачем незаконно було порушено конституційне право ОСОБА_1. на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, то суд вважає, що вказане право підлягає поновленню шляхом стягнення вказаної суми із відповідача на користь позивача.

Зважаючи на вказане, колегія суддів прийшла до висновку що рішення Рівненського районного суду від 12 квітня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1. у задоволенні позову до ДП СГП «Шубківське» про стягнення заробітної плати відповідно до умов Галузевої угоди слід змінити , стягнувши із відповідача на користь ОСОБА_1. 7464 грн. 06 коп. ненарахованої та невиплаченої відповідно до умов Галузевої угоди заробітної плати.

В решті рішення Рівненського районного суду від 12 квітня 2006 року слід залишити без змін..

На підставі ст. 43 Конституції України , ст. 97 КЗпП України , ст. 15, 22 Закону України «Про оплату праці», Галузевою угодою між президією Української академії аграрних наук та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2003 -2004 - 2005 роки , ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» , керуючись п. 4 ч.1 ст. 307 , п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

 

Вирішила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Рівненського районного суду від 12 квітня 2006 року - змінити.

Стягнути із державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське» на користь ОСОБА_1 7464 грн. 06 коп. заробітної плати.

Стягнути із державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Шубківське» на рахунок місцевого бюджету м. Рівне 74 грн. судового збору та на рахунок державного бюджету - 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді.

В решті рішення Рівненського районного суду від 12 квітня 2006 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців із дня набрання законної сили до Верховного Суду України.