УХВАЛА
Іменем України
2 серпня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ІГНАТЮКА Б.Ю., КОЖУХ О.А.
при секретарі ДОВБАЦІ Т.О.
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськра-йонного суду Закарпатської області від 26 березня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Кольчинська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку в розмірі 0,15 га, -
встановив :
ОСОБА_1 оскаржив рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26.03.2007 p., яким йому відмовлено в позові до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Кольчинська селищна рада Мукачівського району, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1, відновлення меж земельної ділянки, повернення 0,02 га захопленої землі, визнання права власності на земельну ділянку в розмірі 0,15 га. Позивач ставить в апеляції питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким позов просить задовольнити. На його думку, рішення суду не відповідає обставинам справи. Суд не взяв до уваги постанову Мукачівського міськрайонного суду від 16.12.2005 p., не прийняв у позивача певні докази в справі, не послався в рішенні на документи щодо розмірів спірних земельних ділянок та не врахував відсутності у відповідача ОСОБА_3 легітимних документів на наявну в нього ділянку.
Судом 26.03.2007 р. постановлено також окрему ухвалу, якою повідомлено прокурора Мукачівського району про порушення закону, виявлені під час розгляду справи. Ухвала ніким не оскаржується.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляцію підтримали. Пояснили, зокрема, що: рішення Кольчинської селищної ради від 14.12.1993 р. про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,13 га приймалося тоді ж, коли й рішення, стосовно якого судом постановлено окрему ухвалу, однак, у протоколі сесії це не відображено і оригіналу такого рішення фактично немає.
Справа № 22ц-1126/07
Головуюча у 1-й інстанції БОЛЬШАКОВА О.О. Доповідач КОНДОР Р.Ю.
на даний час заяву позивача про передачу земельної ділянки у власність селищною радої не розглянуто. Інші учасники справи, будучи належно повідомленими, в судове засідання не з'явилися повторно, про причини неявки не повідомили, апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою апелянта визнав за можливе розглянути апеляцію у відсутність осіб, які не з'явилися
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до наступного.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ще не набув права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку. Зокрема, рішення селищної ради про надання йому такої ділянки площею 0,15 га не приймалося, в натурі ділянка не відводилася, належні докази на підтвердження своїх вимог позивачем не надані. Тому не доведено й факту захоплення 0,02 га спірної ділянки відповідачем.
Ці висновки суду відповідають обставинам справи.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно, між якими виник спір щодо права на ці ділянки, меж тощо. ОСОБА_1 мотивував змінений позов тим, що з 1962 р. за будинком АДРЕСА_1, що з 1996 р. належить йому, рахувалася земельна ділянка розміром 0,15 га. Однак, відповідач самовільно захопив і відгородив частину цієї ділянки, оскільки в його розпорядженні фактично знаходиться 0,1511 га при тому, що має бути 0,13 га.
ОСОБА_1 у 1987 р. став власником ½ частини АДРЕСА_1, а в 1996 р. - будинку в цілому (а.с. 5-6, 18-21 т. 1).
У справі відсутні дані про право приватної власності сторін на спірні земельні ділянки. Обидві ділянки належать до комунальної власності територіальної громади в особі Кольчинської селищної ради Мукачівського району (ст. 78, ст. 80 п. „б", ст. 83 ЗК України).
ЗК УРСР (1970 р.) передбачав, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення за рішенням, зокрема, виконавчого комітету селищної ради (ст. 16); право користування ділянкою, залежно від строку, засвідчується відповідним державним актом, рішенням відповідного органу, які видаються після відводу земельної ділянки в натурі, право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств та погосподарських книгах сільських рад або в реєстрових книгах виконкомів селищних рад (ст. 20); до встановлення меж ділянки в натурі та видачі документів щодо права на ділянку, приступати до її використання забороняється (ст. 22); якщо йдеться про присадибну ділянку, то така надається за рішенням відповідного підприємства (ст.ст. 58, 64, 73, 77).
ЗК України (1990 p.), що набрав чинності 15.03.1991 p., аналогічно регулюючи ці питання, не передбачав, однак, засвідчення права на земельні ділянки записами у вищезазначених книгах і встановлював також, що в тимчасове користування землі з державної власності надаються радами народних депутатів, тимчасове користування ділянкою оформляється договором (ст.ст. 7, 19, 22-24).
Чинним ЗК України (2001 р.) передбачено, що право власності чи користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності набувається громадянами за рішеннями відповідних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування (ст. 116); права власності та постійного користування ділянкою виникають
після одержання встановленим порядком відповідних державних актів, право оренди - після укладення та державної реєстрації договору оренди; до встановлення меж ділянки в натурі та одержання належних правовстановлюючих документів на неї приступати до використання ділянки забороняється (ст.ст. 124-126).
У справі немає рішення про надання ОСОБА_1 або попереднім власникам будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,15 га, на що вказувала й селищна рада (а.с. 169 т. 1). Немає й доказів відведення позивачу даної ділянки в натурі, належного встановлення її меж, оформлення договору щодо користування ділянкою тощо. Інші наявні в справі дані щодо цієї земельної ділянки (дані обмірів, записи в погосподарській книзі) суперечливі та визначали її розміри як: 0,1308 га, 0,13 га, 0,12 га, 0,10 га, 0,1313 га. При цьому, посилання на розмір зазначеної у погосподарській книзі на а.с. 8 т. 1 ділянки у 0,15 га, яка раніше бала закріплена за ОСОБА_4, не можуть бути враховані, оскільки у цьому ж документі вказано, що 0,05 га з цієї ділянки вилучено в присадибний фонд. У наявних в справі записах щодо земельної ділянки, закріпленої за будинком відповідача АДРЕСА_2, також зазначається її розмір від 0,13 га до 0,15 га (а.с. 7-8, 15-18, 45, 48-49, 170, 189-190, 192, 203-208, 215, 217, 229 т. 1).
З наявних даних, а також із схем земельних ділянок на а.с. 10, 15 т. 1 вбачається, що між сторонами склалося фактичне землекористування (з фіксацією в 2001-2002 pp.), при якому, з незначними відхиленнями, в розпорядженні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею близько 0,13 га, у ОСОБА_3 - близько 0,15 га.
Посилання позивача на постанову Мукачівського міськрайонного суду від 16.12.2005 р. (а.с. 61) не може бути взяте до уваги. Так, постановою не було визначено параметрів земельної ділянки, яку було зобов'язано Кольчинську селищну раду передати у власність ОСОБА_1, судом було констатовано наявність істотних суперечностей у даних про розмір ділянки позивача, отже, відповідні факти не були встановлені, а питання не було належно вирішене. Неконкретність резолютивної частини судового рішення унеможливила його виконання щодо надання земельної ділянки, на що вказували як державний виконавець, так і Кольчинська селищна рада (а.с. 169, 189, 242-245 т. 1).
Отже, протягом часу користування ділянкою позивач відповідні документи на неї не оформив, відсутність належно оформленого права засвідчує й звернення ОСОБА_1 з даним позовом. Кольчинська селищна рада заяву ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки ще не розглянула і відповідного рішення не прийняла. Враховуючи встановлене, наявні в справі картографічні матеріали (а.с. 11-14 т. 1) не є достатнім доказом на ствердження вимог позивача.
Відповідно до ст. 118 ч. 1 ЗК України, громадянин може подати заяву до відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, якщо він зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні. Якщо користування землею на час подачі заяви не є належно оформленим, заява про приватизацію земельної ділянки подається на загальних підставах (ст. 118 п. 6 ЗК України).
Дані правовідносини, з урахуванням часу їх виникнення та характеру спору, регулюються вищенаведеними положеннями ЗК УРСР (1970 р.), ЗК України (1990 p.), ЗК України (2001 р.) щодо набуття права на земельну ділянку та іншим законодавством щодо права власності.
Відповідно до ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 328, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 116 ЗК України, право власності на землю набувається і здійснюється громадянами у порядку, визначеному законом. Так само в порядку, визначеному зако-
ном, набувається й право користування землею. Право підлягає захисту, якщо воно набуте відповідно до закону (ст.ст. 11-16 ЦК України).
За змістом ст.ст. 11, 57-60 ЦПК України, сторона на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог чи заперечень, суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Факти, що мають значення в даній справі, встановлюються передусім документальними доказами. Відповідно до ст.ст. 212-213, 303, 308 ЦПК України, суд, забезпечивши належний розгляд справи, постановляє законне і обґрунтоване рішення, яке апеляційним судом перевіряється в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, відмовивши в позові, правильно застосував до даних правовідносин положення законодавства щодо набуття права на земельну ділянку, якими вони регулюються, та керувався нормами ЦПК України про вирішення спору в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів. За встановлених у справі обставин і за умови, коли відповідна заява позивача селищною радою не вирішена, тобто, уповноваженим органом і не задоволено заяву і не відмовлено в цьому, позов ОСОБА_1 передчасний, порушення його права на даний час не доведене, а судом не можуть бути задоволені взаємопов'язані вимоги позивача щодо захисту його права на конкретну земельну ділянку.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, відповідачем є особа, яку, виходячи з своєї правової позиції вказує позивач. Співвідповідач залучається судом до участі в справі за заявою відповідної сторони (ст.ст. 11, 33 ЦПК України). Апеляційний суд враховує, що у справі брала участь Кольчинська селищна рада і це сприяло більш повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи, рада мала процесуальні можливості для висловлення і доведення своєї позиції в справі, оскарження рішення суду тощо. Від позивача заява про залучення ради до участі в якості співвідповідача не надходила, а відмова в позові прав ради не порушує. В апеляції порушення процесуального права також мотивується лише в контексті невірної, на думку апелянта, оцінки доказів.
З урахуванням вищенаведеного, апеляцію слід відхилити, рішення суду першої інстанції, яке доводи апеляції не спростовують, - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Мукачівського міськ-районного суду Закарпатської області від 26 березня 2007 р. -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і протягом двох місяців з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.