Справа № 22ц-1265/2007 p. Головуючий у першій інстанції
Коверзнев В.О.
Категорія - цивільна Доповідач - Миронцов В.М.
УХВАЛА
Іменем України
21 серпня 2007 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Литвиненко І.В.
суддів: Миронцова В.М., Заболотного В.М.
при секретарі: Мехед Т.О.
з участю: представників відповідачів: Деснянського відділу державної
виконавчої служби міського управління юстиції Ребенок Ірини Миколаївни,
Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області
Кутузова Олександра Володимировича, представника прокуратури
М.Чернігова Станкевича Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Деснянського районного суду М.Чернігова від 17 квітня 2007 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу
Державної виконавчої служби Чернігівського МУЮ про стягнення моральної
шкоди,-
встановив:
На рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 16 червня 2007 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, подана апеляційна скарга позивачем, в якій він просить скасувати зазначене рішення і постановити нове про задоволення його вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області було скасовано постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження, і тим самим суд визнав незаконність дій відповідача. Не вірно застосована судом Постанова Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", адже суд не врахував стан здоров"я, потрачений час на відновлення свого права. Вина відповідача, в даному випадку є, вищезазначеною ухвалою доведено протиправність діянь відповідача. Наявність протиправних дій відповідача є наслідковою причиною нанесення моральних страждань,
оскільки на протязі тривалого часу був змушений переносити моральні страждання, пов"язані з оскаржуванням незаконних дій. Також, посилається на те, що факт того, що він є фахівцем у галузі права, у зв"язку з цим він не міг не знати про наслідки закінчення виконавчого провадження, не може бути підставою для звільнення державного виконавця від своїх зобов'язань.
В запереченнях на апеляційну скаргу третя особа - Головне управління Державного казначейства у Чернігівській області зазначила, що позивачем не надано жодних доказів нанесення йому моральної шкоди, а взв"язку з цим відсутні правові підстави для задоволення його позову. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вийшов з того, що при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди має бути з"ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння, навність причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Не дивлячись на зазначені положення, позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, позивач є фахівцем у галузі права, а тому повинен був знати про правові наслідки вчинених ним дій, навіть без відповідного роз"яснення з боку державного виконавця.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно і обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не було доведено факту заподіяння моральної шкоди в результаті не роз"яснення наслідків відповідачем повернення за його заявами наказів та закінчення виконавчого провадження, адже ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.09.2006 року були скасовані постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень за № № 602/14 і 603/14, а не визнанні його незаконними діями.
Крім того, як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 10 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановити якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даних правовідносинах. Правовідносини між сторонами регулюються Законом України „Про виконавче провадження".
Також, вказівка суду про те, що ОСОБА_1 є фахівцем у галузі права, а тому він повинен був знати про правові наслідки вчинених ним дій, суттєво не впливає на прийняте рішення.
Виходячи зі змісту цього Закону, можливість відшкодування моральної шкоди не передбачена, т.я. відсутня спеціальна норма, яка б
встановлювала цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди при даних правових відносинах.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає відхиленню, а рішення Деснянського районного суду М.Чернігова - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 16 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.