Справа № 11-653/07 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. ст. 185 ч. 3, РЕБРИНА К.Г.
186 ч. З КК України Доповідач в апеляційній інстанції
КЕКУХ В.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2007 p. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ДЕМИДЕНКА А.І.
суддів КЕКУХ В.Ф., ШВИДКОГО Д.М.
за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
потерпілої ОСОБА_1
адвокатів ОСОБА_2
ОСОБА_3
засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
ОСОБА_7
розглянувши кримінальну справу за апеляціями пом. прокурора м. Умані Менчинського СВ., потерпілої ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_4. на вирок Уманського міськрайонного суду від 21 лютого 2007 року, яким
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, -
засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. З КК - на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий, -
засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; за ст. 186 ч. З КК - на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий, -
засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього певні зобов'язання.
ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_4, неодноразово судимий, -
засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 27 ч. З, 185 ч. З КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань йому визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.
Цивільні позови задоволено слідуючим чином і стягнуто:
· з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8. солідарно 2930 грн.;
· з ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1. по 500 грн. з кожного моральної шкоди;
· з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_9. по 500 грн. з кожного моральної шкоди;
· з ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь неповнолітньої ОСОБА_10. солідарно 2000 грн. моральної шкоди;
· з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 на користь СВК «Тікач» с Долинка Монастирищенського району солідарно 5070 грн.;
Стягнуто судові витрати за проведення експертиз:
· з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 22 грн. 03 коп.;
· з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно - відповідно 39 грн. 40 коп. та 176 грн. 54 коп.
Вирішено питання про долю речових доказів по справі.
Згідно вироку суду 1 інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення ряду злочинів проти власності шляхом крадіжок, грабежу в різній співучасті на території Монастирищенського та Черкаського районів.
Так, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 за попередньою змовою в кінці червня 2004 року вночі проникли на охоронювану територію СВК «Тікач» с Долинка Монастирищенського району, літній табір, звідки таємно викрали 4 коней вартістю 4800 грн. та одне лоша на суму 270 грн., завдавши господарству матеріальну шкоду на загальну суму 5070 грн.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 24 травня 2004 року в період часу з 8 до 14 год. 30 хв. проникли в будинок АДРЕСА_1 звідки таємно викрали відео та радіоапаратуру, а також інше майно, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4380 грн., що в 71 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_4 18 вересня 2004 року запропонував ОСОБА_6, ОСОБА_5 та іншій особі, справа щодо якої виділена в окреме провадження, вчинити в помешканні ОСОБА_1., яка проживає в АДРЕСА_2, крадіжку грошей і коштовностей, на що останні погодились.
19 вересня 2004 року зранку ними було прийнято рішення, щоб ОСОБА_4 не брав безпосередньої участі в крадіжці з міркувань безпеки, а очікував інших на околиці села.
ОСОБА_6, ОСОБА_5 та інша особа, вийшовши за межі домовленості, застосували до потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_11. насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я, яке виразилось в спричиненні останнім легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи грошовими коштами, виробами із золота та срібла потерпілих на загальну суму 4308 грн. 52 коп.
ОСОБА_5 та інша особа після цього, незаконно позбавивши волі, примусово зачинили вказаних потерпілих та малолітню доньку ОСОБА_1. ОСОБА_12., 2001 року народження, в погребі з метою залишити місце злочину непоміченими та запобігти спробам потерпілих повідомити про злочин, де ті перебували там близько 3-х годин.
За даним епізодом справу виділено в окреме провадження щодо іншої особи.
Не погоджуючись з вироком, потерпіла ОСОБА_1. посилається на його несправедливість, висловлює свою думку про обставини того, що трапилось, вважає розгляд справи однобоким і поверховим, вона просить скасувати вирок із-за м'якості призначеного всім засудженим покарання, особливо ОСОБА_7 який наводив інших осіб на вчинення злочину.
Пом. прокурора Менчинський С.В. ставить в своїй апеляції питання про скасування вироку щодо ОСОБА_7 внаслідок м'якості призначеного йому покарання.
Він просить постановити новий вирок в межах санкції ч. З ст. 185 КК України без застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.
Засуджений ОСОБА_4 в апеляції, не вважаючи себе організатором злочину за епізодом від 19 вересня 2004 року, просить поблажливості до нього, пом'якшення покарання, зміни запобіжного заходу на колонію поселення.
В запереченнях на апеляції пом. прокурора та потерпілої адвокат ОСОБА_2., що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, а також засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирок суду вважають законним і обґрунтованим, просять апеляції зазначених осіб залишити без задоволення.
ОСОБА_7 і ОСОБА_5 вирок не оскаржено, апеляцію ОСОБА_6 судом 1 інстанції визнано такою, що не підлягає розгляду із-за пропуску строку на апеляційне оскарження вироку.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та виклав свою думку щодо апеляції потерпілої ОСОБА_1, апелянта ОСОБА_4, який також підтримав апеляцію, потерпілу ОСОБА_1., яка теж свою апеляцію підтримала, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_2 ОСОБА_3, перевіривши справу, обміркувавши доводи всіх апеляцій, заперечень на них, колегія суддів приходить до слідуючого.
Висновок суду про винність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів при зазначених у вироку обставинах ґрунтується на достатній кількості зібраних органом досудового слідства доказів, які детально і всебічно перевірялись в судовому засіданні та отримали відповідну юридичну оцінку.
По суті даний висновок ніким не оспорюється.
Дії всіх засуджених кваліфіковано правильно.
Посилання апелянтів ОСОБА_12 та ОСОБА_1. на занадто м'яке покарання ОСОБА_7 на думку колегії суддів, є необгрунтованим, оскільки цю особу засуджено лише за одним епізодом злочинної діяльності, пов'язаним з крадіжкою коней. Він характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення без реального позбавлення волі з застосуванням положень ст. 75 КК.
Посилання ОСОБА_1. на те, що ОСОБА_7, як сусід «навів» інших осіб на вчинення нападу на її помешкання, носить суб'єктивний характер т. я. дана версія перевірялась органом досудового слідства і вона підтвердження в ході розслідування не знайшла, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту.
В даний час постанова знаходиться в законній силі.
Апелянт ОСОБА_1. також вказує і на м'якість вироку щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та просить суворішого покарання для них.
Колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку з цього приводу і вважає, що суд 1 інстанції при призначенні цим засудженим покарання дотримався принципу індивідуалізації його.
В даному випадку судом призначено вказаним особам реальне покарання, їх позбавлено волі на тривалий строк з урахуванням: ступеню тяжкості та кількості вчинених злочинних діянь, особистостей, їх характеристик та обставин, передбачених ст. ст. 66, 67 КК України..
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду 1 інстанції та винесення нового вироку з метою призначення засудженим більш суворого покарання.
Із-за вищезазначених мотивів апеляція засудженого ОСОБА_4 про пом'якшення йому покарання як необгрунтована задоволеною бути не може.
Керуючись ст. ст. 362-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції помічника прокурора ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду від 21 лютого 2007 року щодоОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7- без зміни.