Справа № 11-596/07                                                               Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст. 185 ч. 2                                                                            МУСІЙКО Т.В.

КК України                                                                              Доповідач в апеляційній інстанції

КЕКУХ В.Ф.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21"   серпня   2007   р.   Колегія  суддів   судової  палати   в   кримінальних   справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                     ЩЕПОТКІНОЇ В.В.

суддів                                КЕКУХ В.Ф., ТАПАЛА Г.К.

за участю прокурора        ГРИШАНОВОЇ Н.Д.

засудженого                      ОСОБА_1

розглянувши кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Звенигородського райсуду від 10 травня 2007 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий, -

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК до визначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Тальнівського райсуду за вчинення злочину по ст. 185 ч. 1 КК України від 2.03.2006 р. і визначено остаточне покарання - 2 роки 2 місяці позбавлення волі.

Вирішено питання про долю речових доказів по справі.

Згідно вироку суду 1 інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він повторно, 23.02.2007 р. близько 18 год. в м. Звенигородка на автостанції по просп. Шевченка, 1 з автобуса сполученням м. Черкаси-м.Ново-Архангельськ таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме: відеокамеру в комплекті з пультом і шнурами, сумку, а всього на загальну суму 2555 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

В апеляції Захисник ОСОБА_2 посилається на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, вважає, що суд не врахував всі обставини, що пом'якшують його покарання, зокрема, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди, молодий вік, наявність вищої освіти тощо.

Також вказує на необгрунтоване визнання злочину, вчиненого повторно як обставину, що обтяжує покарання, т. я. вона є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 185 КК.

Апелянт просить суд змінити вирок, застосувати до засудженого ст. 69 КК і призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом.

В запереченні на апеляцію пом. прокурора Гончар В.П. вважає вирок суду законним і обґрунтованим, просить залишити його без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, ОСОБА_1, який підтримав апеляцію захисника, перевіривши справу, обміркувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, пов'язаного з крадіжкою майна потерпілого ОСОБА_3, ґрунтується на достатній кількості зібраних органом досудового слідства доказів, частина з яких перевірялась судом в порядку ст. 299 КПК і отримала юридичну оцінку.

Даний висновок ніким не оспорюється.

Дії засудженого кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність, з метою виправлення ОСОБА_1, призначення йому реального покарання у вигляді реального позбавлення волі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вчинював злочинні діяння, пов'язані з таємним викраденням чужого майна. Суд 1 інстанції, проявляючи гуманність щодо нього, після двох засуджень із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК, звільняв засудженого від покарання, зокрема, за амністією. Винісши 2.03.2006 р. черговий вирок щодо ОСОБА_1 і звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, суд знову проявляє гуманність і замість скасування такого звільнення із-за вчинення в період іспитового строку злочину, пов'язаного з наркотичними засобами, закриває за даним епізодом справу у зв'язку із зміною обстановки.

Після цього ОСОБА_1, не проявивши дійового каяття та не зробивши висновків для себе, вчинює новий злочин, за який його засуджено до реального позбавлення волі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, пом'якшувати покарання ОСОБА_1 недоцільно.

Разом з тим, вказівка апелянта про неправильне посилання суду на вчинення злочину засудженим повторно і визначення такої кваліфікуючої ознаки як обставини, що обтяжує покарання, є обґрунтованим, т. я. законодавець в ч. 2 ст. 185 КК таку ознаку вже врахував. Таке посилання підлягає виключенню з вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Звенигородського райсуду від 10 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з нього посилання на вчинення злочину повторно як обтяжуючу покарання обставину.

В решті вирок суду залишити без змін.