УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Синельщікової О.В. суддів Шаповалової О.А. Куриленка О.С. при секретарі Петренко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Державної податкової адміністрації України, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про зміну формулювання причини звільнення, визнання статусу ветерана органів внутрішніх справ, стягнення суми матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. у березні 2004 року звернувся до суду з позовом, просив визнати незаконним звільнення його з органів податкової служби за підпунктом „в" пункту 64 (через обмежений стан здоров'я) „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (із змінами та доповненнями), зобов'язати ДПА України змінити формулювання звільнення за наказом № 1464-0 від 15 грудня 2003 року на підстави підпункту „б" пункту 65 цього ж Положення, визнати незаконною відмову керівництва Департаменту по роботі з персоналом ДПА України у визнанні за позивачем статусу ветерана органів внутрішніх справ, у видачі завіреної копії розрахунку вислуги років. Просив визнати наявність у нього статусу ветерана органів внутрішніх справ та зобов'язати ДПА України видати завірену копію розрахунку вислуги років для отримання в пенсійному відділі ГУ МВС України в АР Крим посвідчення та нагрудного знаку „Ветеран органів внутрішніх справ", стягнути з ДПА України матеріальну шкоду у розмірі 9324 грн.
Оскаржуваною постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування постанови суду і просить ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що постанова суду незаконна і необгрунтована, винесена з
Справа № 22-а-3432/2007 р. Головуючий в першій
інстанції Смирнова З.П.
Доповідач Синельщікова О.В.
порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає неспроможним висновок суду про те, що положення Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" не поширюються на спірні правовідносини. Вказує, що судом не були застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: статті 24, 26 Закону України „ Про державну податкову службу в Україні", статті 20-23 Закону України „Про міліцію". Крім того, посилається на те, що суд не звернув уваги на положення наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України № 314/661 „Про затвердження Порядку оформлення документів для отримання посвідчень і нагрудних знаків "Ветеран органів внутрішніх справ" пенсіонерами з числа осіб начальницького складу податкової міліції Державної податкової адміністрації України" і неправильно вирішив спір.
В запереченнях на апеляційну скарги відповідачі просили її відхилити як безпідставну, а постанову суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників відповідачів, перевіривши доводи скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що наказом № 1464-0 від 15 грудня 2003 року позивача по справі підполковника податкової міліції ОСОБА_1- старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативно-профілактичних заходів та безпеки відділу по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА в АР Крим було звільнено з податкової міліції у запас за підпунктом „в" пункту 64 (через обмежений стан здоров'я) „Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 „Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги".
Звільнення було проведено на підставі рапорту ОСОБА_1та свідоцтва про хворобу від 25 листопада 2003 року № 4109 (а.с.6).
ВідмовляючиОСОБА_1. у частині вимог про зміну формулювання звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивач не досягнув граничного віку перебування на службі відповідно до пункту 7 „Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР", а саме 45 років, а тому підлягав звільненню за станом здоров'я відповідно до висновків військово-лікарської комісії за підпунктом "в" пункту 64 Положення.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині, але вважає, що рішення суду не може бути змінено за таких підстав.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО жовтня 1998 року № 1716 „Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня
Статтею 28 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яка встановлює граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі, передбачено, що солдати і матроси, сержанти і старшини перебувають у запасі до 40 років.
При розгляді справи встановлено, що особи, які проходять службу в податкової міліції, знімаються з військового обліку і зараховуються на спеціальний облік (п. 9 Положення про проходження служби).
За підпунктом „в" пункту 64 „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військо-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад.
Таким чином, при звільненні за пунктом 64 Положення особи, які проходять службу в податковій міліції, підлягають зарахуванню на військовий облік відповідно до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до довідки Джанкойського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_1. згідно з вимогами статті 29 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з досягненням граничного віку є невійськовозобов'язаним і не підлягає постановці на військовий облік в запас (а.с.9).
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що він підлягав звільненню зі служби в органах податкової міліції у відставку із зняттям з військового обліку за пунктом 65 Положення. Але, колегія суддів не може погодитися з підставами звільнення, на яких наполягав позивач, а саме підставами, передбаченими підпунктом „б" пункту 65 Положення.
Відповідно до підпункту „б" пункту 65 „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військо-лікарської комісії.
Згідно зі свідоцтвом про хворобу № 4109 с від 25 листопада 2003 року військово-лікарська комісія ГУ МВС України в АР Крим визнала ОСОБА_1обмежено придатним до військової служби. Відповідно до довідки МСЕК від 27.01.2004 року ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1у відсотках складає 35% (а.с. 28,29).
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що для звільнення за підставами підпункту „б" пункту 65 Положення „через хворобу" необхідним є рішенням військово-лікарської комісії, яким повністю виключається придатність особи до військової служби.
Відносно позивача по справі ОСОБА_1відповідного висновку військово-лікарської комісії немає, а тому він не може бути звільнений зі служби із зняттям з військового обліку за підпунктом „б" пункту 65 Положення.
На стадії апеляційного оскарження не може бути змінено формулювання звільнення ОСОБА_1на підпункт „а" пункту 65 Положення у зв'язку з наступним.
Відповідно до підпункту „а" пункту 65 „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягнення граничного віку, встановленого законом СРСР „Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.
Позивач у своїх вимогах, які він заявляв і підтримував у суді першої та апеляційної інстанції, просив визнати звільнення його із органів податкової міліції ДПА України за п.п. "в" п. 64 Положення про проходження служби незаконним, таким, що суперечить вимогам пунктам 62, 64, 65 Положення і статті 28 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Зобов'язати керівництво ДПА змінити формулювання звільнення в наказі № 1464 від 15 грудня 2003 року зі „звільнення у запас за п.п. „в" п. 64 (через обмежений стан здоров'я) на звільнення у відставку через хворобу за п.п. „б" п. 65 Положення.
Відповідно до частин 2, 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, підстави звільнення позивача зі служби не можуть бути змінені: з підпункту „б" пункту 64 Положення на підпункт „б" пункту 65 Положення за безпідставністю вимог, а на підпункт „а" пункту 65 Положення у зв'язку з відсутністю заявлених відповідних позовних вимог.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції у зазначеній частині не може бути скасована.
Відмовляючи у задоволені частини позову ОСОБА_1щодо статусу ветерана органів внутрішніх справ, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з органів внутрішніх справ позивач не мав необхідного стажу служби у 25 років, а тому не має права на визнання за ним відповідного статусу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками, як відповідними обставинам справи, вимогам матеріального закону.
Відповідно до п. 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" ветеранами військової служби і ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі і в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчислені) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що наказом начальника
УМВС України на Придніпровській залізниці від 21 травня 2001 року за № 34
згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким
складом органів внутрішніх справ УРСР підполковника міліції ОСОБА_1 -
заступника начальника ЛВ на ст. Сімферополь - начальника лінійного
відділення на ст. Джанкой було звільнено зі служби за п.п. "а" п. 65 (за віком) з
01 червня 2001 року. Вислуга років на день звільнення складала 23 роки 08
місяців 6 днів (а.с. 15).
Таким чином, правильним є висновок суду про відсутність у позивача необхідного стажу служби для придбання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Дія спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2003 року № 314/661 поширюється лише на пенсіонерів податкової міліції, які за часи служби в органах внутрішніх справ набули статусу ветеранів органів внутрішніх справ відповідно до Закону України „Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист" та в установленому порядку звільнились на пенсію з податкової міліції.
Безпідставними є посилання позивача на положення статей 24, 26 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", якими проходження служби, а також соціальний захист для осіб начальницького складу податкової міліції визначені відповідно до Закону України „Про міліцію".
Закон України „Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальний захист" визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту звільнених з військової служби і служби органів внутрішніх справ громадян та членів їх сімей. Забезпечення виконання Закону покладено на зазначені в його статті 4 органи виконавчої влади. Закон не має свою дію на органи державної податкової служби, а також осіб, звільнених із служби з податкової міліції.
Неприйнятними до уваги апеляційного суду є посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2003 року по справі № 1-19/2003 (справа про ветеранів органів внутрішніх справ). У зазначеному рішенні дано тлумачення положень статті 5 Закону України „Про статус ветеранів військової служби і ветеранів внутрішніх справ та їх соціальних захист" відносно часу звільнення в запас або у відставку з органів внутрішніх справ за наявності інших передбачених статтею 5 умов для набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ.
У зв'язку з відсутністю підстав для зміни формулювання звільнення та безпідставністю вимог щодо надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ немає підстав для відшкодування заявленої до стягнення матеріальної шкоди у вигляді суми не донарахованої пенсії та зайво оплачених комунальних послуг.
На підставі вказаного і керуючись статтями 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця.