Справа № 22ц-6919 Головуючий у 1 інстанції Стиран В.В.
Категорія 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
РІШЕННЯ
Іменем України
30 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Шатун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Красноармійського міського відділу з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міського відділу з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа управління Державного казначейства в м. Красноармійськ та Красноармійському районі Донецької області про стягнення заборгованості грошової компенсації за недоотримане речове майно, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Красноармійського міського відділу з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення заборгованості грошової компенсації за недоотримане грошове майно у розмірі 5169,89 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до Красноармійського міського відділу з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення заборгованості грошової компенсації за недоотримане речове майно в сумі 5169,89 грн. задоволено.
З даною постановою не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, оскільки позивач пізно звернувся за стягненням недоплачених сум та з тих підстав, що їх вини в несплаті позивачу заборгованості не має. Ці виплати здійснюються за рахунок держбюджету, а їм на ці виплати гроші не виділялися.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та 01.02.2005 року його звільнено за віком у відставку з посади начальника Родинського міського відділення міліції Красноармійського міського районного відділу, відповідно до п. «а» ст. 65 Положення про проходження служби рядовим, і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
При звільненні відповідач своєчасно нарахував йому грошову компенсацію за формене обмундирування в розмірі 5293,22 грн. Заборгованість по грошовій компенсації позивачу була частково сплачена у сумі 123,33 грн. Решта компенсації не була виплачена з мотивів відсутності коштів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має всі підстави для поновлення йому строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України та має право на отримання грошової компенсації за формене обмундирування в розмірі 5169,89 грн., що було достовірно встановлено в судовому засіданні.
Між тим повністю з висновками суду не можна погодитися.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач з зазначеним позовом звернувся до суду з пропуском строку без поважних причин, апеляційний суд вважає, що ці доводи скарги не знайшли свого підтвердження.
Так, ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та 01.02.2005 року його було звільнено з посади начальника Родинського міського відділення міліції Красноармійського міського районного відділу відповідно до п. «а» ст. 65 Положення про проходження служби рядовим, і начальницьким складом органів внутрішніх страв України. Право на виплату компенсації за недоотримане речове майно у позивача виникло 01.02.2005 року – після звільнення зі служби.
З наданих до справи матеріалів вбачається, що у 2005 році позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно, який був розглянутий 11.09.2006 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області. Зазначене рішення було переглянуто апеляційним судом Донецької області, за наслідком розгляду якого 11.12.2006 року прийнято рішення. Ухвалою Верховного Суду України від 25.04.2007 року зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані та справу направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.06.2007 року провадження у справі закрито та рекомендовано позивачу звернутися до суду з адміністративним позовом.
Як видно зі штемпеля на позовній заяві, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у вересні 2007 року (а.с.3). Отже вважати строк звернення позивача до суду з пропуском строку без поважних причин немає.
Перевіряючи доводи відповідача відносно того, що їх вини в несплаті позивачу заборгованості не має і що ці виплати здійснюються за рахунок держбюджету, а їм на ці виплати гроші не виділялися, апеляційний суд вважає, що ці доводи є обґрунтованими.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року за № 1459-111, дію даної норми в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них призупинено.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про міліцію» фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів.
Частинами п»ятою, шостою статті 51 Бюджетного кодексу України прямо визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов»язання та проводять видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Законами України про державний бюджет, починаючи з 1998 року передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників у межах затвердженого фонду оплати праці у кошторисах для бюджетних установ.
Фінансування витрат по сплаті компенсації за неотримане обмундирування кошторисом УМВС – як розпорядника другого ступеня - протягом 1998-2006 років Державним бюджетом не передбачалось.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що у відповідача не було підстав для сплати ОСОБА_1 заборгованості грошової компенсації за невикористане формене обмундирування у розмірі 5293,22грн.
На ці обставини та вказані норми діючого законодавства суд першої інстанції не звернув уваги та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, чим порушив норми матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов»язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу Красноармійського міського відділу з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноармійського міського відділу з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення заборгованості грошової компенсації за недоотримане речове майно в сумі 5169,89 грн. – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Судді: