Справа № 22ц-7976/10 Головуючий у 1 інстанції Лівочка Л.І.
Категорія 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
__________________________________________________________________
РІШЕННЯ
Іменем України
30 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі: Шатун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 09 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії, -
в с т а н о в и в :
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 09 вересня 2009 року дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька по відмові у нарахуванні та сплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії за віком визнані незаконними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 03 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати частково постанову суду та задовольнити її вимоги щодо нарахування і виплати як дитині війни надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 03.07.2008 року та з 01.01.2009 року довічно, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
З позовної заяви ОСОБА_1 видно, що вона звернулася до суду за захистом свого порушеного права 08 липня 2009 року та просила визнати протиправними і незаконними дії відповідача по не нарахуванню і невиплаті їй сум належних щомісячних надбавок до пенсії за віком як дитині війни;
Стягнути з відповідача невиплачену їй загальну суму надбавок до пенсії за термін з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року та за шість місяців 2009 року в сумі 2462,74 грн.;
зобов’язати УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька починаючи з 01.07.2009 року нараховувати і сплачувати їй довічно надбавку до пенсії щомісячно у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; перебуває на обліку в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком. Позивач протягом 2007-2008 років мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню в межах строку звернення до суду з 3 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги щодо недоплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не підлягають задоволенню в зв’язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, а за період з 1 липня 2009 року та безстроково не підлягають задоволенню в зв»язку з їх безпідстваністю.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п ункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, оскільки в цей період позивачка також не мала права на отримання державної соціальної допомоги, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена. Суд не може застосувати норму, яка не діє.
Щодо висновку суду про відмову в задоволенні вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, то апеляційний суд погоджується з ним, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 08.07.2009 року пред’явила даний позов до адміністративного суду, до компетенції якого на той час було віднесено розгляд справ щодо спорів з одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатними громадянами тощо.
Строк звернення до адміністративного суду визначений статтею 99 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення цього строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 2 ст. 100 КАСУ).
Судом встановлено, що про порушене право позивачка дізналася після опублікування у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, про що зазначено в апеляційній скарзі. За захистом порушеного права звернулася в липні 2009 року.
В заяві про відновлення пропущеного строку (ас. 4-6) інших поважних причин позивачем не зазначено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин, що відповідає матеріалам справи.
Будь-яких переконливих доказів про перешкоди для звернення до суду в період з липня 2007 року, тобто з часу опублікування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, по 08.07.2009 року позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині.
Що стосується вимог позивачки про зобов»язання відповідача починаючи з 1 липня 2009 року нараховувати та сплачувати їй довічно надбавку до пенсії щомісячно в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, то суд першої інстанції правильно визнав, що ці вимоги не ґрунтуються на законі, а тому і не підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов»язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов»язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Щодо відмови в задоволенні вимог за 6 місяців 2009 року, тобто з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року як зазначала ОСОБА_1 в своєму позиві, то апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Суд не врахував, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, не може бути скасовано чи звужено. Правовою гарантією забезпечення державою права на пенсійне забезпечення є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з 1 січня 2009 року по 30 червня 2009 року (як зазначала позивачка – а.с.6).
Проведення виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Таким чином, при вирішенні позовних вимог з 01.01.2009 року застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої на 2009 рік не зупинена та не скасована.
За 6 місяців 2009 року, тобто з 1 січня 2009 року по 30 червня 2009 року включно, відповідач повинен був нарахувати та сплатити на користь позивача відповідну суму з урахуванням того, що за 6 місяців 2009 року позивачці частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму по 49,80 грн. кожного місяця.
Недоплата передбаченої чинним законодавством надбавки призвела до порушення передбаченого Конституцією України права на соціальний захист.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року апеляційним судом розгляд справи здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачкою заявлені вимоги про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної надбавки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року..
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову за вказаний період, порушив норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині.
Апеляційний суд ухвалює в цій частині нове рішення про зобов»язання управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити на користь ОСОБА_1, як дитині війни, нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В решті суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування в решті постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 вересня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за віком, як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року задовольнити.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В решті постанову залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: