Справа № 22ц-7469/2010                                         Головуючий  у 1 інстанції  Виродов Ю.Т.

Категорія 57                                                               Доповідач  Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

7 липня 2010 року            Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді : Краснощокової Н.С.,

                                               суддів:  Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,

                                               при секретарі Шатун Л.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Київського районного суду м. Донецька від 4 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  Київському районі м. Донецька про зобов’язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу,

                                                                  в с т а н о в и в :

            Постановою Київського районного суду м. Донецька від 4 грудня 2009 року управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька зобов’язане здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно  до Закону України « Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 1 січня 2006 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

    В судове засідання апеляційного суду  сторони не з’явилися. Про час і місце  судового засідання повідомлені  належним чином.

            Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.4  ч. 1 ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з січня 2006 року, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив, суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов’язав відповідача зробити зазначений перерахунок.

Проте з  висновком суду повністю погодитись не можна  з таких підстав.

    З позовної заяви ОСОБА_1  видно, що  вона 17.08.2009 року звернулася до суду за захистом свого порушеного права та просила забов»язати УПФУ в  Київському районі м. Донецька провести нарахування щомісячної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком з 2006 по 2008 роки (а.с. 2-3).

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.

З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

 В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ст.77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»

Положення зазначеної норми закону не скасовано та неконституційними не визнано, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині виплати підвищення пенсії за 2006 рік.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги щодо зобов»язання  відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної допомоги до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є правильними і правомірно враховано, що  

статтею 71 Закону "Про державний  бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р. зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону  визнано неконституційним та відповідно дію ст.. 6 Закону з 09.07.2009 року;

та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України « від 28 грудня 2007 року текст ст.. 6 Закону  викладено в новій редакції, якою виключено положення про нарахування щомісячної  доплати до пенсії та підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – і згідно з рішенням Конституційного Суду України  від 22.05. 2008 року це  положення Закону визнано неконституційним та відповідно дію ст..6 Закону в попередній редакції з 22.05.2008 року.

З огляду на що, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії за  період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року..

Відповідно до ч.2  ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за  позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Звертаючись в суд з позовом про захист порушеного права, ОСОБА_1 просила  стягнути недоплачену їй соціальну допомогу за 2006 -2008 роки.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та задовольнив позов, починаючи з 2006 року без обмеження строку.

Такий висновок суду не відповідає нормам закону, а тому постанова місцевого  суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Разом з тим, інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, так як реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що дітям війни повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки у відповідності з конституційними нормами, виходячи з  пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем положень вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, з огляду на що суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

              Керуючись ст. ст. 307, 308, п 4. ч.1 ст.  309 ЦПК України,  Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»,  апеляційний  суд, -

апеляційний суд,

                                                              вирішив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 4 грудня 2009 року в частині   стягнення  доплати до пенсії як дитині війни за 2006 рік  - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В решті частині позову – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.  

             Судді: