АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7168/2010 Головуючий в 1й інстанції – Руденко В.В.
Категорія –57 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого – Костюченко Н.Є.
суддів –Григорченка Е.І., Кіктенко Л.М.
при секретарі – Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулося з апеляційною скаргою на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року, де ставить питання про скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені частково, визнана неправомірними дії бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року. Відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус «дитини війни» та, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідач, в порушення вимог зазначеного закону, підвищував пенсію відповідачу в меншому розмірі, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та від 09.07.2007 року, ст. ст. 46, 152 Конституції України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, визнавши неправомірними дії відповідача та зобов’язав його нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус «дитини війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством непередбачено.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –
ухвалив :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відхилити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.
СУДДІ: