ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14.08.06 р.                                                                                 Справа № 17/176

місто Донецьк; 14.08.2006р.; 15 год. 50 хв.; справа № 17/176

Господарський суд Донецької області в складі судді Татенко В.М.

при секретарі суднового засідання: Пасічник О.В.

розглянув у відкритому судновому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь

до відповідачів: 1. Новоазовської районної державної адміністрації , м. Новоазовськ;

2. Управління праці та соціального захисту населення в Новоазовському районі Донецької області, м. Новоазовськ

про стягнення  146‘586,60 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Огненний А.Б., Табій А.В.

від відповідачів: 1.Чигар В.Е.

2. Сокова О.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалами від  05.06.2006 р. господарським судом Донецької області були порушенні провадження у справах, відповідно №№ 17/176, 17/177, 17/178 та 17/179, за позовами Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до  Новоазовської  районної  державної адміністрації (далі – «перший відповідач») та Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області (далі – «другий відповідач») про стягнення збитків, понесених позивачем у 2005 році відповідно у сумах 62‘903,70грн., 21‘678,30грн., 6‘859,80грн., 55‘144,80 грн.

Зважаючи на те, що в цих справах беруть участь одні й ті самі сторони, а також – на однорідність зазначених справ, керуючись ст. 58 Господарського процесуального кодексові («ГПК»)України, господарський суд ухвалою від 04.07.2006р. об'єднав справи №№ 17/176, 17/177, 17/178, 17/179  в одну справу з присвоєнням їй № 17/176.

За об'єднаною справою торба позовних вимог становить 146‘586,60 грн.

Первісно справа була порушена та розглядалася судом за правилами Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на те, що згідно п. 6 Розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства («КАС») України, який набрав чинності з 01.09.2005р., до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України; за усіма ознаками позов є таким, що підвідомчий адміністративним судам та має розглядатися за правилами КАС України – ухвалою від 17.07.2006р. господарським судом було відкрито провадження в адміністративній справі. В подальшому справа розглянута за правилами КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договорів №№ 1/5461, 2/5462, 3/5463, 4/5464 від 15.04.06р. «про перевезення пасажирів автомобільним транспортом»; звіти про перевезення пасажирів автомобільним транспортом; акти звірення про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом та розрахунків за надані послуги; шляхові листи; розрахунки позовних вимог та інші матеріали справи, також на окремі нормативні акти: ст. 633 Цивільного кодексу («ЦК») України;  Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі – «Закон»); Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортові» №176 від 18.02.97р. (далі – «Правила»); Наказ Міністерства статистики України № 150 від 27.05.96р. та інше.

У процесі розгляду справи позивач надав судові письмове клопотання про виключення із числа відповідачів у справі іншого відповідача та залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Господарський суд, розглянувши клопотання позивача, вважає, що підстави для відповідної  заміни відсутні, тому у задоволенні зазначеного клопотання має бути відмовлено.   

Відповідачі проти позовних вимог заперечували з підстав, зазначених у відзивах на позов, додаткових усних поясненнях;  відсутність у діях відповідачів вини та – недоведеність наявності збитків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

15.04.05р. між позивачем та першим відповідачем були укладені договори  №№ 1/5461, 2/5462, 3/5463, 4/5464 «про перевезення пасажирів автомобільним транспортом».

Позивачем було здійсненне перевезення пасажирів відповідно договорів від 15.04.05р.:

-          № 1/5461 – Новоазовськ – Приморське;

-          № 2/5462 по маршруту Новоазовськ – Селідове - Холодне;

-          № 3/5463 – Новоазовськ – Павлополь;

-          № 4/5464 – Новоазовськ – Хомутово,

що підтверджено матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач послався на те, що:

-          відповідно п.3.6 зазначених договорів, ст. 36 Закону та п.31 Правил позивач зобов'язаний забезпечувати проїзд пільгової категорії пасажирів, відповідно діючого законодавства України;

-          п. 2.5 договорів, ст. 40 Закону та п. 32 Правил передбачено, що перший відповідач в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зобов'язаний компенсувати позивачу, втрату доходів від безплатного перевезення пільгової категорії громадян за рахунок коштів відповідних бюджетів;

-          факт надання послуг з перевезенню пасажирів, у тому числі і пільгової категорії, підтверджується звітами про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, актами звірення про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом та розрахунків за надані послуги, які скріплені печатками та підписані сторонами;

-          розмір збитків є величиною розрахунковою, відповідно наказу Міністерства статистики України № 150 від 27.05.96р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку   пасажирів,   що   перевозяться  громадським транспортом на маршрутах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 258/1283 від 30.05.96р.

Згідно ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.1 ст. 142.ГК України доход суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань

За умовами Глави 51 ЦК України для застосування відповідальності за порушення зобов’язання внаслідок заподіяння збитків (неодержаних доходів) – необхідним є наявність відповідних загальних умов:

-          наявність власне збитків;

-          протиправність у поведінці заподіювача збитків;

-          причинного зв’язку між першими двома елементами;

-          вини заподіювача збитків.  

Ні матеріалами справи, ані поясненнями представників сторін наявність жодного із зазначених елементів не вбачається:

-          факт перевезення саме пільгової категорії громадян позивачем суду не доведений. Ні в  доданих до матеріалів справи відповідних актах, звітах та інших документах не відображені ні власне факт перевезення позивачем  пільгової категорії громадян, ні саме кількість відповідних  громадян;

-          факт порушення зобов’язань з боку відповідачів позивачем не доведений;

-          підтвердження збитків в сумі 146‘586,6 грн.

Лише розрахунок та звіти про перевезення пасажирів не можуть вважатися належним доказом збитків Тому суд вважає, що наявність збитків позивачем взагалі не доведено.

За таких підстав, у задоволені позовних вимог має бути відмовлено, у зв'язку з їх недоведеністю.

Судові витрати відносяться на позивача.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 161 – 163, п. 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС Україні, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться господарський суд Донецької області.

Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу про адміністративне судочинство – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          

Суддя                                                                                                Татенко В.М.           

(повний текст рішення оформлений та підписаний 21.08.2006р)