Копія
Справа № 11-313 / 2010 року Головуючий в 1 інстанції Марцинкевич В.А.
Категорія: ст. 186 ч.2 , 296 ч.2 КК України Доповідач: Ковтун В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого – Ковтуна В.П.
Суддів: Бойко Л.В., Козачка С.В.
з участю прокурора Сарела В.П.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією ст.помічника прокурора м.Хмельницького на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 березня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Хмельницького, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, невійськовозобов'язаного, непрацюючого, мешканця станція АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено: за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому 4 роки позбавлення волі
Згідно ст. 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
та
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, учня Грицівського ВХПУ № 19, невійськовозобов'язаного, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено: за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 296 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст. 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на підписці про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС в Хмельницькій області 141 грн. 23 коп. судових витрат.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_4 засуджено за те, що вони в біля 4 год. 30 хв. 24 серпня 2008 р. в стані алкогольного сп'яніння у дворі будинку АДРЕСА_3 за попередньою змовою, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, показуючи свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, нанесли ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, голосно висловлювались нецензурною лайкою.
Крім того, після вчиненого хуліганства вони відкрито заволоділи золотою обручкою ОСОБА_5 вартістю 310 грн. ОСОБА_4 зняв обручку з безіменного пальця правої руки ОСОБА_5, а ОСОБА_3 в цей час тримав потерпілого за лікоть правої руки з метою її фіксації для подолання опору.
За змістом апеляції прокурор вважає, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по епізоду розбійного заволодіння майном ОСОБА_6 безпідставно перекваліфіковано з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України.
Просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 за ст.ст. 296 ч.2, 187 ч.2 із застосуванням ст.69,70 КК України призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі; ОСОБА_3 за ст.ст. 296 ч.2, 187 ч.2 із застосуванням ст.70 КК України і призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
На його думку суд безпідставно відхилив показання потерпілого про вчинення засудженими нападу з метою заволодіння його майном.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання апеляції, заперечення засуджених, їх захисників та законних представників, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, судова палата знаходить, що вона задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 органами досудового слідства спочатку було пред'явлено обвинувачення в тому, що вони з метою заволодіння майном напали на ОСОБА_5 23 серпня 2008 року біля 23 год. 30 хв. ( т.1 а.с. 130, 144, 192-203). В основу обвинувачення були покладені показання потерпілого та його дружини ОСОБА_8
Вироком місцевого суду від 29 липня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в тому, що вони вчинили стосовно ОСОБА_5 два напади з метою заволодіння його майном протягом часу з 23 год. 30 хв. 23 серпня по 5.00 год.24 серпня 2008 року, тобто протягом 5 год. 30 хв.
Ухвалою колегії суддів від 7 жовтня 2009 року вирок було скасовано, досудове і судове слідство визнано неповним і справу направлено для додаткового розслідування для усунення недоліків, які не можна усунути в судовому засіданні.
Зазначені в ухвалі обставини органами досудового слідства не досліджені, оскільки вжитими заходами вони не змогли встановити місця проживання потерпілого та його дружини, а додатково зібрані докази дали підстави змінити обвинувачення лише в частині часу вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, та що вони причетні до побиття ОСОБА_5 лише за одним епізодом.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що засуджені 24 серпня 2008 року біля 4 год. 30 хв. ранку в стані алкогольного сп'яніння з незначного приводу вчинили групою осіб хуліганство, під час якого заподіяли ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. І лише після завершення побиття потерпілого вони за попередньою змовою відкрито заволоділи його золотою обручкою.
Такі висновки ґрунтуються на показаннях засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які протягом всього досудового і судового слідства давали однакові і послідовні показання щодо причини конфлікту та побиття ОСОБА_5, зокрема який сам розпочав до них приставання.
Їх показання у цій частині повністю підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9 під час досудового слідства, які були оголошені в судовому засіданні. Зокрема, вона показала, що разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відпочивали на зупинці громадського транспорту. Підійшов потерпілий і став до них присікатись. Тоді ОСОБА_3 розпочав з ними бійку. Про участь у ній ОСОБА_4 не може стверджувати, оскільки відволікалась для розмови по мобільному телефону.
Вірно судом відхилені показання ОСОБА_4 про його непричетність до побиття потерпілого, оскільки вони спростовані показаннями ОСОБА_3, який показав, що і ОСОБА_4 декілька разів вдарив ОСОБА_5, та показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які показали, що бачили, як двоє хлопців били третього. І потерпілий ОСОБА_5 протягом досудового слідства теж наполягав, що його ранком 24 серпня 2008 року били двоє хлопців.
Суд також правильно прийшов до висновку, що заволодіння обручкою відбулось вже після завершення побиття потерпілого.
Очевидець злочину свідок ОСОБА_9 показала, що далі вона за участю ОСОБА_4 відтягнули ОСОБА_3 від ОСОБА_5 і почали відходити з місця події. Проте на крик останнього ОСОБА_3 знову підбіг до нього, а за ним і ОСОБА_4 і вони щось робили біля нього.
Показання свідка ОСОБА_9 узгоджуються із показаннями засудженого ОСОБА_4, який протягом і досудового, і судового слідства стверджував, що після припинення побиття ОСОБА_5 вони стали розходитись. Обручку помітив ОСОБА_3 і на його пропозицію вони зняли її з пальця руки потерпілого. Таким чином ОСОБА_4 повністю спростовує показання ОСОБА_3 про його непричетність до пограбування потерпілого.
Доводи апеляції прокурора про необґрунтованість відхилення показань потерпілого про вчинення на нього нападу з метою заволодіння його майном колегією суддів відхиляються з таких підстав.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_12 показала, що потерпілий та її дочка ОСОБА_13 ведуть паразитичний спосіб життя, пиячать, вихованням дочки не займаються. 23 серпня 2008 року вони вийшли з дому біля 22 години, а повернулись наступного дня: дочка біля 5 години ранку, а зять біля 22 години.
Органи досудового слідства в основу обвинувачення за ч.2 ст. 187 КК України поклали показання ОСОБА_5 та його дружини. В ухвалі від 7 жовтня 2009 року колегія суддів звернула увагу на неконкретність та суперечливість їх показань як щодо часу, так і щодо обставин побиття потерпілого, та заволодіння його майном. Отримані під час додаткового розслідування докази про виявлення на вулиці біля будинку АДРЕСА_4 о 3 год. 53 хв. 24 серпня 2008 року ОСОБА_8 стані сильного наркотичного сп'яніння при неможливості її та потерпілого допитати в судовому засіданні внаслідок ведення ними бродячого способу життя, дають підстави їх показання не брати до уваги.
Таке рішення відповідає і вимогам ч.3 ст. 62 Конституції України, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати
У Х В А Л И Л А :
Вирок Хмельницького міськрайнного суду від 27 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно:
Заступник голови апеляційного суду В.П.Ковтун