Справа № 11-353, 2010 року                     Головуюча в 1-й інстанції Воробченко Л.А.

Категорія ст.156 ч.2 КК України                                 Доповідач Цугель І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючої-судді  Дуфнік Л.М.

Суддів: Цугеля І.М., Латюка П.Я.

    з участю прокурора Леськіва В.О.        

    та адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Славутського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року.

Цим вироком   ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, працюючого робітником ВАТ «Славутська паперова фабрика», -

засуджено за ст. 156 ч.2 КК України  на 5 років  позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування  покарання з  випробуванням, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, не виїжджати за межі України  на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її  про зміну місця проживання, періодично з'являтись до неї для реєстрації.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_3  до набрання вироком чинності залишено попередню – підписку про невиїзд

За вироком суду, 8 вересня 2009 року біля 19 год.30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння  на вулиці Грушевського м.Славути, ОСОБА_3 зупинив малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно якої вчинив розпусні дії з метою задоволення своєї статевої пристрасті шляхом фізичного розбещення потерпілої у вигляді дотику до її грудей та зовнішніх статевих органів.

    В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації злочинних дій засудженого, просить скасувати вирок суду у зв'язку з м'якістю призначеного покарання. Стверджує, що ОСОБА_3 не усвідомив всієї загрозливості та протиправності своїх дій, щиро не розкаявся, критично не оцінив своєї поведінки та причини скоєння інкримінованого досудовим слідством злочину. На думку прокурора, призначене судом покарання не є достатнім для його виправлення та перевиховання. Йому необхідно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі реально, постановивши новий вирок.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання апеляції, пояснення засудженого та його захисника про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що вона задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений свою вину у вчиненому визнав повністю і показав, що 08.09.2009 року біля 19 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на вулиці Грушевського м. Славути, зупинив малолітню ОСОБА_4 З метою задоволення своєї статевої пристрасті торкався до її грудей та зовнішніх статевих органів. Розуміє, що вчинив дуже погано, в своїх діях щиро розкаюється і просив батьків потерпілої пробачити його.

Малолітня потерпіла ОСОБА_4 показала, що 08.09.2009 року біля 19 год. 30 хв. поверталась додому з магазину. Її наздогнав засуджений ОСОБА_3 Присівши біля неї та притримуючи за кофту, запитав, що в неї під кофтою і рукою торкався до її грудей та зовнішніх статевих органів. Засуджений попросив її, щоб вона нікому не говорила про те, що він торкався до неї.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_5 показала, що 08.09.2009 року біля 19 години відправила двох своїх малолітніх дітей, сина і дочку в магазин за хлібом. Невдовзі син повернувся і сказав, що сестра образилась на нього і в магазин пішла одна. Через деякий час дочка повернулась додому і чоловік запитав, чому вона пішла в магазин одна, на що дочка розплакалась, сказавши, що по дорозі з магазину до неї чіплявся засуджений і торкався рукою до її грудей та зовнішніх статевих органів. Оскільки дочка не постраждала і фактично не згадує події того дня, а засуджений кається у вчиненому, просила не позбавляти його реально волі, а призначити йому покарання з максимальним терміном випробування.

Свідок ОСОБА_6 показала, що 08.09.2009 року біля 19 год. 30 хв. знаходилась на присадибній ділянці по вул.Грушевського м.Славути і почула тиху розмову між дорослим і дитиною. Жодних непристойних дій засудженого відносно потерпілої не бачила. Засудженого ОСОБА_3 знає давно і виключно з позитивної сторони, як спокійного і ввічливого хлопця, оскільки разом працювали.

Згідно висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи №176 від 05.11.2009 року та стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи від 05.03.2010 року вбачається, що засуджений ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому злочину будь-якою душевною хворобою чи психічним розладом не страждав, не страждає такими і на теперішній час.  ОСОБА_3 як не страждаючий душевним (психічним) захворюванням застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ст.156 ч.2 КК України.

Міра покарання призначена засудженому відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Підстав для посилення покарання колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Славутського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.

Головуюча – суддя

Судді: