АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2841/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Корман О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 06 » липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлака В.О.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Умань Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Умань Черкаської області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії , -
в с т а н о в и л а :
04 січня 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до УПФ України в м.Умань Черкаської області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії», як інваліду ІІІ групи захворювання, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначена пенсія не може бути нижчою від 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір призначеної та виплачуваної йому державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, не відповідає зазначеним вище розмірам, встановленим цим Законом.
В листопаді 2009 року позивач звертався до УПФ України з заявою щодо проведення відповідного обчислення пенсії, проте у задоволенні його прохання відмовлено.
Просив зобов’язати УПФ України в м.Умань Черкаської області здійснити, нарахування йому державної пенсії, як інваліду ІІІ групи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та виплатити не донараховану йому частину основної та додаткової пенсії.
В судовому засіданні ОСОБА_6 уточнив свої позовні вимоги та просив зобов’язати відповідача провести обчислення виплат з 26 листопада 2009 року, тобто з дня, коли позивач звертався до відповідача з заявою про проведення виплат у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії».
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі УПФ України в м.Умань Черкаської області просить скасувати постанову суду, як ухвалену з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м.Умань Черкаської області. Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи – 50 % мінімальної пенсії за віком. Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, суд першої інстанції , при вирішення даного спору, визначивши початок строку з якого визнав протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку позивачу основної /держаної/ та додаткової пенсії, не визначив кінцевий строк, яким є 04 січня 2010 року, тобто дата звернення до суду, оскільки на майбутнє, тобто на перед поновлення права при відсутності факту його порушення є неможливим. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити в цій частині рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині рішення суду є суттєвими, а в іншій частині такими не являються і не дають підстав для висновку суду про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Умань Черкаської області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії – змінити.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області щодо перерахунку ОСОБА_6 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно його звернення від 26 листопада 2009 року та зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області обчислити, за період з 26 листопада 2009 року по 04 січня 2010 року призначені ОСОБА_6 основну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ч. 4 ст. 54 та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, визначеного за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Н.І.Гончар