КОПІЯ
Справа №11-335 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Логінова С.М.
Категорія ст. ст. 201 ч.1, Доповідач Кульбаба В.М.
358 ч.2,3 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого Ковтуна В.П.
суддів Ващенка С.Є., Кульбаби В.М.
з участю прокурорів Лунь Ю.А., Бантюка І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляційним поданням помічника прокурора м. Хмельницького на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зіньків Віньковецького району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, директора ТОВ „Літма”, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, не судимого, -
виправдано за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.ст. 201 ч.1, 358 ч.ч. 2,3 КК України.
ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 29 квітня 2004 року, придбавши для власного користування у Німеччині, Берлінській філії АТ „Даймлер-Крайслер” автомобіль „Мерседес – Бенц SLK 200к” вартістю 25650 євро, при ввезені його на митну територію України приховав дійсну вартість автомобіля. Для митного оформлення підробив та надав письмове замовлення на придбання автомобіля та митну декларацію. В ці документи вніс неправдиві відомості – вартість автомобіля 10800 євро.
Незаконно перемістив автомобіль через митний кордон України, отримав сертифікат відповідності та посвідчення на право реєстрації транспортного засобу.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд послався на те, що задекларована ним вартість автомобіля не відрізнялась суттєво від митної вартості, яка визначалась митними органами, спеціалістом та експертом.
Через хворобливий стан здоров'я ОСОБА_1 міг допустити помилку, декларуючи вартість автомобіля, що свідчить про відсутність умислу на незаконне переміщення автомобіля.
В апеляційному поданні ставиться питання про скасування вироку суду як необґрунтованого.
Стверджується, що судом не враховано тих обставин, що ОСОБА_1 на підставі відповідного замовлення придбав автомобіль вартістю 25650 євро. На митних постах Німеччини та Польщі як підставу для переміщення автомобіля надав рахунок із зазначеною вартістю.
На митному посту Рава-Руська ОСОБА_1 надав підроблене митне замовлення, де вартість автомобіля була вказана 10800 Євро. Виходячи з цього заповнив митну декларацію.
Після визначення митної вартості, ОСОБА_1 сплатив митні збори та платежі на суму 25888 грн.
При постановленні вироку судом не враховані письмові докази про дійсну вартість автомобіля, обставини придбання автомобіля, декларування його за заниженою вартістю.
Не підтверджується належними доказами хворобливий стан здоров'я та незнання іноземної мови, що за висновками суду вплинуло на дії виправданого.
Належить оцінити критично висновки спеціаліста, експерта Львівського НДІСЕ та експерта Бурдаша С.П. ( експертиза призначена слідчим) щодо вартості автомобіля, оскільки експерти виходили із середньої ціни на аналогічні, ідентичні автомобілі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, заслухавши прокурорів, які підтримали подання, пояснення виправданого, який заперечив доводи апеляції, дослідивши докази по справі, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.
Висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_1 у названих злочинах є обґрунтованими.
Основним доводом апеляції є те, що митну вартість автомобіля (вартість з якої утримуються податок, митні платежі, та збори) належить визначати на підставі документів, які свідчать про вартість автомобіля за якою громадянин придбав його у продавця (продажна вартість, договірна, тощо).
В матеріалах справи наявні документи, які поступили із Німеччини, Польської митниці, які свідчать про те, що ОСОБА_1 придбав автомобіль у німецького продавця за 25650 Євро (161 595 грн.). Письмове замовлення №GC 216 від 28.04. 2004 року.
Ці документи долучені до справи під час досудового слідства у 2005 році і постійно слугували предметом оцінки як докази.
На підставі цих документів судові інстанції неодноразово приходили до висновку, що митну вартість автомобіля належить утотожнювати із продажною ціною і двічі постановляли щодо ОСОБА_1 обвинувальні вироки.
Однак, в останній ухвалі Верховного Суду України зазначено, що в матеріалах справи, є три документи відносно вартості автомобіля „Мерседес-Бенц”, проте судові інстанції взяли за основу тільки один документ – фактуру із визначеною вартістю в 25650 євро, що не може бути підтвердженням про дійсну вартість автомобіля.
(т.3 а.с. 303)
Такий висновок є обґрунтованим.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 3.06. 2005 року, №8 „Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”, викладених у п.3, при визначенні вартості предмета контрабанди чи порушення митних правил потрібно виходити з нормативних актів про ціни й ціноутворення на відповідні товари. У разі потреби це питання може бути вирішено на підставі висновку експертизи.
На підставі вказівки Верховного Суду України орган досудового слідства призначив товарознавчу експертизу вартості вилученого автомобіля, яка визначила вартість товару на час перетину кордону у 87226 грн.
(т.4 а.с. 56)
За висновком спеціаліста, експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз дійсна вартість автомобіля склала 87846 грн.
(т.4 а.с. 32)
Разом з тим за обвинуваченням ОСОБА_1 приховав від митних органів вартість автомобіля у 161639 грн.
Доводи апеляції про необґрунтованість експертних висновків (вартість відображає середній рівень цін на ідентичні або аналогічні технічні засоби) є надуманими.
Експерти оцінювали конкретний автомобіль із встановленою датою випуску, дорожнім пробігом та конкретними пошкодженнями.
Підстав не брати до уваги ці докази у суду не було.
Відповідно до п.1 названої постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді кримінальних справ про порушення митних правил і контрабанду судам слід користуватися, зокрема, визначеннями основних термінів і понять, що наведені у ст. 1 Митного Кодексу України.
Відповідно до ст. 262 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
У разі наявності сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої громадянином вартості товару митні органи, керуючись ч.2 ст. 249 МК України визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до інших вимог МК.
Із матеріалів справи вбачається, що керуючись цими вимогами, інспектор Тарапацький О.П., який проводив розмитнення автомобіля, звернувся з письмовим зверненням до начальника відділу тарифів та митної вартості митниці Худьо В. з проханням визначити митну вартість автомобіля „Мерседес-Бенц” громадянина ОСОБА_1
(т.1 а.с. 91)
Така вартість була визначена.
За виданою митницею квитанцією НК №185047 ОСОБА_1 сплатив мито, ПДВ, акцизні та митні збори на суму 25626 грн. і загальна вартість автомобіля з їх урахуванням склала 93757 грн.
(т. 1 а.с. 135)
Така вартість автомобіля близька за ціною з вартістю, встановленою спеціалістом із Львівського НДІСЕ та експертом – товарознавцем системи МВС, кожним окремо.
Наведене спростовує доводи подання про те, що ОСОБА_1 перемістив через митний кордон автомобіль вартістю 161639 грн.
ОСОБА_1 задекларував вартість автомобіля у 10800 євро, що становило на травень 2004 року 68058 грн. З цієї суми сплатив мито, податок, митні збори та акциз на загальну суму 25626 грн.
(т.1 а.с. 5, 135)
Дійсна вартість автомобіля становить 87226 грн.
(4 а.с. 56)
Ця вартість визначена експертним шляхом відповідно до ухвали колегії суддів Верховного Суду України (т.4 а.с. 301-303) та роз’яснень пленуму Верховного Суду України.
Таким чином ОСОБА_1 приховав від митного контролю вартість автомобіля у розмірі 19168 грн. (87226 грн. – 68058 грн.) і з цієї суми мито, податок, акцизний та митні збори не сплатив.
Згідно з приміткою до ст. 201 КК України контрабанда товарів вважається вчиненого у великих розмірах, якщо їхня вартість у 1000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Відповідно до п.3 роз’яснень пленуму Верховного Суду України №8 вирішуючи питання про те чи мала великі розміри контрабанда товарів, вчинена після 1 січня 2004 року судам треба врахувати роз’яснення, що містяться у постанові пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року №9 „Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно з цим Законом сума неоподаткованого мінімуму для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень та злочинів встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону для відповідного року.
З 1.01. 2004 року по 1.01. 2005 року розмір соціальної пільги становив 61 грн. 50 коп. (30% від мінімальної зарплати).
У цьому зв’язку незаконне переміщення товарів через митний кордон буде містити склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, у разі переміщення товару у розмірі 61500 грн. (61 грн. 50 коп. х 1000).
ОСОБА_1 приховав від митного контролю дійсну вартість товару. Занизив вартість автомобіля на 19168 грн. (87226-68058 грн. З цієї суми не утримувались мито, податок та збори).
Оскільки даний розмір не є великим, то в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 201 ч.1 КК України.
Таким чином висновки місцевого суду про невинуватість правопорушника є обґрунтованими.
ОСОБА_1, занизивши вартість товару на 19168 грн., міг відповідати в адміністративному порядку.
Окрім ст. 201 ч.1 КК України, ОСОБА_1 обвинувачувався у злочинному підробленні та використанні офіційного документу. Вніс неправдиві відомості у письмове замовлення на придбання автомобіля №GC 216 від 28.04. 2004 року та у митну декларацію від 30.04. 2004 року, занизивши вартість автомобіля. Використав ці документи.
Ці злочини відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, за які не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до п. 3 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості пройшло три роки.
Строк давності притягнення ОСОБА_1 за ст. 358 ч.ч. 2, 3 КК України закінчився 30.04. 2007 року.
У цьому зв’язку підстав для скасування виправдувального вироку в частині виправдання ОСОБА_1 як за ст. 201 ч.1 так і за ст. 358 ч.ч. 2,3 КК України немає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду від 15 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.М. Кульбаба