Справа 7737 Голов. в 1 інстанц. Соларєва Т.О.
Категорія 45 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення
Іменем України
22 червня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Зубова Л.М..
судді Азевич В.Б. , Бабенко П.М.
секретар Голубцов А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району
про визнання частково недійним договору купівлі –продажу , скасування рішень Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району про виділення землі та Державних актів на право власності на землю
з апеляційною скаргою позивача
на рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 7 квітня 2010 року.
Заслухавши доповідача суддю Зубову Л.М., пояснення сторін , представника позивача ОСОБА_4, сільського голови Бойко Л.Ф., перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд ,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 7 квітня 2010 року відмовлено у задоволенні позову , з чим не погодився позивач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, задовольнити його позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку наданих доказів, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає. що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 309 ч. 1 п)3, п)4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст..205 ч. 1п) 1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст..116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3,ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції підлягає розглядові у порядку адміністративного судочинства, якщо виник спір з публічно - правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень , який реалізував надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Згідно рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 1 квітня 2010 року
N 10-рп/2010 (Справа N 1-6/2010) роз’яснено , що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; - положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; - положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Розрішаючи спір , суд 1 інстанції , дійшов висновків про те, що позивач пропустив без поважних причин встановлений законом строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсною угоди купівлі- продажу земельної ділянки від 1.07.2005 року, укладеної між ОСОБА_6. і ОСОБА_3 , у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування Державних актів на землю від 14.07.2008 на ім’я ОСОБА_3 ( а..с32) та від 19.09.2007 року на ім’я ОСОБА_2, ( а..с19).
З такими висновками суду погодитись неможливо.
З обставин справи видно , що 5.10.2009 року позивач звернувся до відповідачів з позовом , в якому зазначив , що згідно свідоцтву про право власності від 19.10.1998 року йому належить на праві власності частина будинку 149 по вул. Заборського с. Кідратівка, яку він отримав у спадщину після смерті батька, та яка розташована на земельній ділянці 0,1993 га , належній позивачеві на праві власності , що підтверджено Державним актом на право власності ( а.с13)
Відповідач ОСОБА_3 придбала на підставі договору купівлі- продажу у ОСОБА_6 земельну ділянкуАДРЕСА_1 , розташовану поряд, на яку також був виданий Державний акт про право власності, який позивач оспорював , вважав що рішення ради і Державний акт сфальсифіковані , тому що він , як сусіда не давав згоди на приватизацію та розмір земельної ділянки перевищив встановлену законом норму, внаслідок чого порушені його права, а також при приватизації землі сільською радою допущена помилка при визначенні меж і частина землі , на якій розташований будинок позивача необґрунтовано відійшов у власність відповідачу, чим порушені права позивача, тому просив визнати не рішення ради про передачу у власність і договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , недійсними
За матеріалами справи позивачеві на підставі рішення Кіндратівської сільської ради від 25.12.1997 року виданий Державний акт на земельну ділянку 0,1993 га для обслуговування жилого будинку за адресою по АДРЕСА_1: 19.09.2007 року позивачеві на підставі рішення Кіндратівської сільської ради від 13.04.1997 року виданий Державний акт на земельну ділянку розміром 0,1982 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( а..с13,19),
-відповідачеві ОСОБА_3 на підставі рішення Кіндратівської сільської ради від 1.07.2005 року №647 був виданий Державний акт на земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_1 розміром 0.1680 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд( а..с32),т а виданий Державний акт на право власності від 14.07.2008 року ( після укладення договору купівлі-продажу) на підставі рішення Кіндратівської сільської ради від 1.07.2005 року для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та спору( а.с.32,14).
Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 1.07.2005 року ( а..с44) ОСОБА_6 продала , а ОСОБА_3 купила жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 а та земельну ділянку розміром 0,1680 га, яка належала продавцю відповідно до Державного акту на землю, виданого 16.12.2004 року Кіндратівською сільською радою на підставі свідоцтва про право на спадщину від 9.09.2004 року .
Оскільки позивач пред’явив вимоги до суб’єкта владних повноважень , до компетенцію якого законом віднесено вирішення питань про надання земельних ділянок на праві власності , а суд 1 інстанції розрішив спір в порядку цивільного судочинства , то провадження у справі в частині позову про оспорення рішень органу владних повноважень та Державних актів слід закрити за непідсудністю спору суду в порядку цивільного судочинства.
Позаяк позивач оспорював договір купівлі-продажу земельної ділянки від 1.07.2005 року , посилаючись на порушення з боку органу державної влади при вирішенні питань при передачу землі у власність, а перевірка цих вимог в порядку цивільного судочинства законом не передбачена та наразі маються чинні рішення ради та Державні акти про передачу у власність земельних ділянок , то у задоволенні позову про визнання недійсною угоди купівлі- продажу земельної ділянки від 1.07.2005 року, слід відмовити ( а..с45) . .
Керуючись ст. 309 ч. 1 п)3, п)4 303 ч.1,205 ч. 1п) 1 ЦПК України ,апеляційний суд -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 7 квітня 2010 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійним договору купівлі –продажу від 1 липня 2005 року земельної ділянки розміром о, 1680 га , наданої для обслуговування будинку і господарських будівель за адресою АДРЕСА_1, яка була укладена між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 .
Закрити провадження у справі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району
-про скасування рішення Кіндратівської сільської ради від 25.12.1997 року про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки 0,1993 га,
-про скасування рішення Кіндратівської сільської ради від 21.05.1996 року про надання ОСОБА_7 у приватні власність земельної ділянки 0,17, га ,
- про скасування Державного акту на ім’я ОСОБА_3 на земельну ділянку від 14.07.2008 ЯЕ 721305 і №721307,
- про скасування Державного акту на ім’я ОСОБА_2 на земельну ділянку від 19.09.2007 року.
Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення у суд з цих питань у порядку адміністративного судочинства.
Рішення набирає законної сили негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом двох місяців з дня проголошення .
Головуючий Судді