АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2515/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: Корман О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат за зразкове утримання спільної власності, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про стягнення витрат за зразкове утримання спільної власності, мотивуючи тим, що між сторонами встановлена спільна часткова власність по квартирі 1 по вулиці Садовій. 16 м. Умані.
Рішеннями Уманської міської ради від 28 лютого 2006 року №12-58/4 п.7.202 і від 26 грудня 2007 року №2.10-27/5 п.8.1 позивачу і відповідачу передана у власність земельна ділянка під квартирою, яку вони набули на підставі договору дарування від 1994 року. Реальний розподіл квартири проходив від належної земельної частки з врахуванням судового рішення Уманського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року у справі №2-443-2004 року «Про порядок користування земельною ділянкою по вулиці Садова, 16 м.Умані», в форматі якого прийнято їхнє узгоджене рішення - основні житлові приміщення залишаються кожному співвласнику, що використовувались за раніше установленим порядком і лише підсобні та пристосовані до них (веранда, коридор і душ) відходили до спільної площі. Це проведено було у відповідності з ст.376 ЦК України, згідно якої спільне майно може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Статус спільної площі був підтверджений у судовому рішенні Уманського міськрайонного суду від 26 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні спільним приміщенням. Спільна площа квартири була також предметом розгляду в судових справах №2-2367-2007 та №2-326-2007 міськрайонного суду.
Частина (50%) спільної площі відноситься до ізольованого нежитлового приміщення і непридатна по санітарним і технічним вимогам для використання, а друга, що забезпечує єдиний спільний вхід до їхніх квартир, знаходиться у спільному користуванні, яку позивач, у зв'язку з систематичним ухиленням ОСОБА_7 від реагування на його запити і приписи на протязі 2007-2010 років, вимушений утримувати за власні кошти. Позивач зазначив, що відповідно до умов Земельного, Житлового і Цивільного кодексів України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших актів цивільного законодавства, співвласники мають рівні права в користуванні приміщенням і несуть обов'язки в утриманні приміщень спільної власності, а спори, що виникають між ними про розмір участі у витратах вирішуються у судовому порядку.
В розрахунках загальна спільна площа прийнята 10,6 м2 із них частка ОСОБА_7, за яку вноситься плата за утримання - 5,3 м2. Розмір плати за утримання спільним приміщенням складається із квартирної плати (експлуатація - ремонт) і відповідної частини витрат позивача по оплаті комунальних послуг. Згідно розрахунків позивача по тарифам комунальних підприємств (КП ВЖ РЕУ-І, УК.ГІ «УТКЕ», Уманських електромереж), несплачені витрати ОСОБА_7 становлять: щомісячно - 19,07 грн., щорічно - 228,84 грн.. за три роки - 686, 52 грн.
Просив стягнути з відповідача витрати за зразкове утримання спільної площі квартири по вулиці Садова, 16 м.Умані за період з 01.01.2007 року по 01.01.2010 року в сумі 686.52 грн., зобов'язати ОСОБА_7 згідно з пунктом 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 укласти договір з ОСОБА_6 на участь у витратах на утримання спільної площі квартири по вулиці Садова, 16 м.Умані на 2010 рік, стягнути з відповідача оплату судових витрат у сумі 98, 65 грн. (державного мита - 68,65 грн. та інформаційно-технічного забезпечення - 30 грн.).
22 лютого 2010 року ОСОБА_6 подав суду доповнення до позовної заяви в яких просив визнати ОСОБА_7Л платником за користування земельною ділянкою власника ОСОБА_6, що знаходиться під спільною площею квартири АДРЕСА_1, встановити ОСОБА_7 безоплатну форму плати за користування землею власника ОСОБА_6О, з 1 січня 2010 року, зобов'язати ОСОБА_7 в порядку компенсації за користування землею власника ОСОБА_6 проводити безальтернативно санітарне очищення спільної площі двічі на місяць, що повинно бути втілено у певній документальній формі договору, передбачивши за невиконання певні фінансові санкції. Свої доповнення до позовних вимог позивач мотивує тим, що його право власності на землю підтверджено першим проектом державного акту серії ЯЄ №143587 від 10 вересня 2007 року, що являється підставою і одночасно відліком для справляння плати ОСОБА_7 за користування землею під спільною площею, яке приймається з жовтня 2007 року. Але згідно зі статтею 12 Закону України «Про плату за землю» плата за земельну ділянку не справляється з пенсіонерів, до яких відноситься позивач, які користуються пільгами відповідно до закону. За таких обставин не вбачається правових підстав для платного утримання ОСОБА_7 землі під спільною площею і в той же час це не виключає оплатності як основного принципу з обов'язковим застосуванням інших різновидів оплати за фактичне користування землею, що залежить від власника, конкретної ситуації і наповненості відносин і може бути передбачено у вигляді натуральної форми оплати, виконання певних робіт чи надання послуг. Звернення позивача до відповідача про необхідність розрахунків по землі проігноровані. Таким чином за систематичну несплату за землю під спільною площею за відповідний період часу (жовтень 2007 р. - 22 лютого 2010 р.) у відповідача утворилась безспірна заборгованість. Із принципів добросусідства частину боргів за період жовтень 2007 р. - 1 січня 2010 р. позивач перевів до безнадійної заборгованості і застосував заходи прощення. але з 1 січня 2010 року відповідальність відповідача повинна, на думку позивача, відновитись в повній мірі з погашенням заборгованості і сплати поточних платежів по платі за землю.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на необ’єктивну оцінку та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При розгляді даної справи суд правильно встановив факти та відповідні їм правовідносини, постановив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, яке ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відмовляючи в задоволенні позовних суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач не надав суду доказів того, що ним витрачались кошти на утримання, зокрема ремонт спільної з відповідачкою власності, які б слугували підставою для зобов»язання останньої оплатити певні кошти в рахунок компенсації позивачу, доказів того, що відповідачка користується електроенергією чи опаленням за які сплачує позивач, а також доказів того, що відповідачка використовує його земельну ділянку. Суд також правильно виходив з того, що позивач не є надавачем житлово-комунальних послуг, за які позивачка повинна сплачувати кошти і між сторонами ніякі угоди з цього приводу не укладались.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308,314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат за зразкове утримання спільної власності – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Н.І.Гончар