Справа № 22ц-2525/2010 Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.
Категорія - Доповідач Ігнатова Л.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої-судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П .,
при секретарі Шатун Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна та визнання права власності на майно, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності та виділено їй в натурі майно:
- пральну машину «Bosh» вартістю 1350,00 грн.
- пилосос «Samsung» вартістю 600,00 грн.
Всього на загальну суму: 1950,00 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності та виділено йому в натурі наступне майно:
- телевізор JVC вартістю 669,90 грн.
- кухонний м»який куток, який складається зі столу, 2 табуреток, кутка вартістю 678,00 грн.
- музичний центр «Samsung», вартістю 2600 грн.,
- електроплиту «Shansa», вартістю 634,50 грн.,
- м»яку меблю, яка складається з дивану та 2 крісел, вартістю 4 420 грн.,
- автомобіль марки ВАЗ 21130, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, вартістю 35 925, 70 грн.,
- мікрохвильову піч «Samsung» , вартістю 404,80 грн.,
- холодильник «Атлант», вартістю 2520 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості Ѕ частини майна в розмірі 22 951,45 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 про розподіл майна відмовлено.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл майна, про визнання права власності на майно відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 249,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 51,00 грн.
Додатковим рішенням Красноармійського міськрайоного суду від 26.01.2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 20,71 грн.
ОСОБА_2 в апеляційної скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Усі судові витрати у сумі 3356,17 грн. стягнути з ОСОБА_3
Вважає, що рішення суду є необґрунтованим. Судом неповно з”ясовані обставини справи, які мають істотне значення для справи, та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд не правильно оцінив вартість майна, а саме музичного центру «Samsung», який знаходиться в неробочому стані та взяв його вартість 2600 грн. в той час як ним надані відомості про його вартість 1500 грн.
Не згоден і з висновками товарознавчої експертизи відносно вартості м»якої меблі (дивана та 2-х кресил, де зазначена їх вартість 4420 грн. в той час як вартість нової меблі, вказаної ОСОБА_3, складає - 2400 грн., а вартість вказана в довідці (суб»єкта підприємницької діяльності) СПД, складає - 1700 грн. (а.с.47)
Не згоден і з вартістю встановленою експертом відносно автомобіля. Суд не взяв до уваги той факт, що на праві власності його матері була 4- кімнатна квартира і після продажу квартири, кошти були використані на погашення кредиту, який був оформлений на ім»я ОСОБА_3 по придбанню автомобіля.
Вважає, що він навів достатньо доказів, які підтверджують його вимоги про визнання за ним права власності на спірний автомобіль, оскільки основні платежі за автомобіль прозводив він після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 у вересні 2007 року.
Кредитний договір на ім»я ОСОБА_3 був оформлений 17.04.2006 року на суму 40 00 грн., а придбали автомобіль через один день - 21.04.2006 року.
Оскільки потрібно було сплачувати банку й тіло кредиту, проценти за користування кредитом, комісійні та інші платежі, вони вимушені були оформити ще один кредит на суму 10 000 грн.
Тобто гроші по кредитному договору були отримані ними безпосередньо для придбання автомобіля, а не на інші цілі, як зазначив суд в своєму рішенні.
Його витрати по розгляду справи у суді першої та другої інстанції складають 3356,17 грн. Зазначену суму він і просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом встановлено, що у вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна.
Зазначала, що 20.09.1999 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. Від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З вересня 2007 року шлюбно-сімейні відносини були припинені.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 08.02.2008 року шлюб було розірвано.
Під час шлюбу було придбане майно:
телевізор JVC вартістю 950 грн.
- кухонний м»який куток, який складається зі столу, 2 табуреток, кутка вартістю 750 грн.
- музичний центр «Samsung», вартістю 2600 грн.,
- електроплиту «Shansa», вартістю 1800 грн.,
- м»яку меблю, яка складається з дивану та 2 крісел, вартістю 2 400 грн.,
- автомобіль марки ВАЗ 21130, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, вартістю 38 950 грн.,
- мікрохвильову піч «Samsung», вартістю 850 грн.,
- холодильник «Атлант», вартістю 2400 грн., а всього на загальну суму 50700 грн.
Оскільки відповідач не бажає добровільно провести розподіл спільно нажитого зазначеного майна, вона просить прозвести розподіл майна через суд та виділити відповідачу в натурі все майно та стягнути з нього на її користь половину вартості зазначеного майна, а саме 25350 грн.
В процесі розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 звернувася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна та визнання за ним права власності на майно.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в позові ОСОБА_3 зазначене не все майно, що є власністю подружжя, а також вважає необхідним додати до майна, яке потребує розподілу, яке було отримано ними безкоштовно від батьків позивачки, а саме:
гарнітур «Сонет» - зальний, вартістю 4200 грн.,
гарнітур «Валентина» - спальний, вартістю 4500 грн.,
кухонний гарнітур «Аня», - 1299 грн.,
пральна машинка «Бош»,-3500 грн.,
холодильник «Норд», - 1680 грн.,
телевізор «Тефан», - 610 грн.,
пилосос «Самсунг», - 465 грн., а всього на загальну суму 16254 грн.
Вказаним майном вони користувалися як своїм.
Але у вересні 2007 року позивачка це майно забрала.
Вважає, що таким чином позивачка прозвела розподіл спільного майна, бо отримала його на загальну суму 16254 грн.
Його частка і частка позивачки у вказаному майні є рівною, тобто по Ѕ частині, в кошторисному еквіваленті складає 8127 грн. ( 16254 : 2 = 8127).
Все майно знаходилося в експлуатації тому має зношеність.
Крім того, у 2006 році позивачка оформила на своє ім»я кредит у Димитровському відділенні ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 41000 грн., які вони використали на придбання автомобілю ВАЗ 21130, реєстраційний номер АН 2316ВС, вартість якого складає 38950 грн.
На момент припинення шлюбних відносин, з бюджету сім»яї, в погашення кредиту було виплачено 9826 грн., а остаточну суму за автомобіль у розмірі 29124,62 грн., сплатив він.
Тому відповідач ОСОБА_2 вважає, що якщо врахувати вартість майна , яке було отримано позивачкою ОСОБА_3 і майна яке отримав він, що складає 8114 грн., то він компенсував в грошовому еквіваленті ОСОБА_3 вклад у придбанні автомобіля.
Тому він просив, майно яке зазначено в позові ОСОБА_3 передати йому в натурі, а майно яке зазначено у його позові передати в натурі позивачки ОСОБА_3 Різницю у вартості майна не стягувати, оскільки різниця є грошовою компенсацією за частку ОСОБА_3 в автомобілі. А також просив визнати за ним право власності на автомобіль.
Задовольняючи позовні вимоги сторін частково, суд першої інстанції виходив із того, що сторони знаходилися у шлюбі з 25.09.1999 року. Фактичні шлюбні відносини між ним були припинені у вересні 2007 року, а був розірваний шлюб за рішенням Красноармійського міськрайонного суду - 08.02.2008 року (а.с.7-9)
Суд прийшов обґрунтованого висновку, що підчас перебування у шлюбі сторони набули майно, яке є їх спільною сумісною власністю, а саме:
- телевізор JVC вартістю 669,90 грн.
- кухонний м»який куток, який складається зі столу, 2 табуреток, кутка вартістю 678,00 грн.
- музичний центр «Samsung», вартістю 2600 грн.,
- електроплиту «Shansa», вартістю 634,50 грн.,
- м»яку меблю, яка складається з дивану та 2 крісел, вартістю 4 420 грн.,
- автомобіль марки ВАЗ 21130, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, вартістю 35 925, 70 грн.,
- мікрохвильову піч «Samsung», вартістю 404,80 грн.,
- холодильник «Атлант», вартістю 2520 грн.
А всього придбано сторонами майна на загальну суму 49802,90 грн.
Саме придбання зазначеного майна під час шлюбу було визнано сторонами як у суді першої так і у апеляційної інстанції.
Вартість зазначеного майна підтверджена висновком судової товарознавчої експертизи та судової автотоварознавчої експертизи, за винятком музичного центру «Samsung», який на момент проведення дослідження знаходився у неробочому стані.
Також суд прийшов правильного висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не будо надано доказів того, що під час шлюбу було придбане майно:
гарнітур «Сонет» - зальний, гарнітур «Валентина» - спальний, кухонний гарнітур «Аня», холодильник «Норд», та телевізор «Тефан».
В апеляційному судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що зазначене майно ними під час шлюбу не було придбане, воно було приданим позивачки, яке вона після розірвання шлюбу й забрала. На це майно він не претендує.
Сторони згодні з таким розподілом майна, який був проведений судом.
В апеляційному судовому засіданні сторони погодилися із вартістю майна, яке було розподілене між ними.
Але відповідач ОСОБА_2 не погодився з тим, що з нього на користь ОСОБА_3 стягнута різниця вартості Ѕ частини майна в розмірі 22 951,45 грн.
Вважає, що цей висновок суду є неправильним і не відповідає обставинам справи. Суд безпідставно не прийняв до уваги його доводи, що після припинення шлюбних відносин з позивачкою, він сам погасив кредит за автомобіль в розмірі 29124,62 грн., що підтверджується квитанцією від 07.05.2008 року.
Апеляційний суд вважає. що доводи відповідача є обґрунтованими.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги ствердження ОСОБА_2 в тій частині, що автомобіль НОМЕР_2 було придбано подружжям в кредит у 2006 році.
Між тим з таким висновком суду не можна погодитися.
В апеляційному судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтвердила, що дійсно спірний автомобіль під час шлюбу був придбаний ними у кредит за кредитним договором № 014/0070/82/107702 від 17.04.2006 року та за кредитним договором № 014/11-161/55/281 від 10.08.2006 року і кредит в розмірі 41000 грн., який отримала вона та кредит в розмірі 10000 грн., який отримав ОСОБА_2 були ними використані для придбання саме спірного автомобілю.
При цьому частина кредиту в розмірі 19377,63 грн. була погашена нею сумісно з відповідачем в період шлюбу, а остання сума кредиту в розмірі 29124,62 грн. була погашена особисто відповідачем - 7.05.2008 року.
Ці обставини підтвердив і відповідач в апеляційному судовому засіданні, а також вони підтверджуються квитанціями, наданими сторонами в апеляційному судовому засіданні.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що участь кожного з подружжя у придбані автомобіля складається з суми, що вони сплатили в період шлюбу (з квітня 2006 року по вересень 2007 року), яка дорівнює 19377,63 грн., а кожним із них у вказаний період відповідно сплачено по 9688,82 грн. (19377,63 грн. : 2 = 9688,82 грн.). А також відповідач після розірвання шлюбу, самостійно сплатив кредит за придбання автомобілю - 29124,62 грн. (а.с.48)
З огляду на що в % співвідношенні участь відповідача в придбанні автомобіля складає 80%, а відповідно участь позивачки – 20%.
Отже при вирішенні питання про розподіл спільно нажитого майна, суд дійшов до висновку, що позивачу варто компенсувати 20 % від дійсної вартості автомобіля на момент розгляду справи, яка складає 7185,14 грн.
З урахуванням вартості усього майна, яке було придбане в період їх сумісного проживання в шлюбі, а також майна, яке виділено в натурі сторонам, ОСОБА_3 підлягає грошова компенсація цього майна – 12173,74 грн.
За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості Ѕ частини майна та ухвалити нове рішення в цій частині.
З урахуванням наведеного, та керуючись вимогами передбаченими ст. ст. 70, 71 СК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості Ѕ частини майна в розмірі 12173,74 грн.
Крім того, у відповідності до вимог ст. ст. 79, 83, 88 ЦПК України з позивачки на користь відповідача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 188,36 грн.
В іншій частині рішення суду слід залишити без зміни, оскільки воно ухвалене у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2009 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості Ѕ частини майна.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості Ѕ частини майна в розмірі 12173,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 188,36 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: