Справа № 22ц-2836/2010 Головуючий у 1 інстанції Шишов О.О.
Категорія - 34 Доповідач Ігнатова Л.Є.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої-судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Шатун Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відновлення попереднього стану віконного блоку та стягнення коштів за користування кімнатою, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулася із вказаним позовом до ОСОБА_3, посилалася на те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно рішенню Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27.02.2001 року був встановлений порядок користування цією квартирою.
Кімнатами площею 17,7 кв.м та 11,6 кв.м. користуються вона та її донька ОСОБА_4
Кімнату площею 11,4 кв.м. передано в користування ОСОБА_3
Однак він цією кімнатою не користується. В цій кімнаті вікно прийшло у непридатність, у зв»язку з чим вона замінила його на пластикове та витратила 1475 грн.
Крім того, відповідач у їх сумісній квартирі не проживав. Тому вона з січня 2003 року по 01.04.2009 року несла витрати за надані комунальні послуги за всю квартиру в тому числі за відповідача. За зазначений період вона сплатила за відповідача 5340, 48 грн.
Оскільки відповідач не бажає повернути витрачені нею кошти, просила суд задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача на її користь 7315 грн.
В процесі розгляду справи ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2
Зазначав, що оскільки рішенням суду був встановлений порядок користування квартирою, та оскільки в його кімнаті ОСОБА_2 самовільно замінила вікно без його згоди, просив суд відновити попередній стан та поновити віконний блок.
Крім того, оскільки ОСОБА_2 з жовтня 2008 року по 28.08.2009 року його не пускала в його кімнату та користувалася нею, просив суд стягнути з ОСОБА_2 1644 грн. за користування кімнатою.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення сум скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 5350 грн. В іншій частині рішення залишити без зміни.
Вважає, що суд неправильно зробив висновок, що вона за власним бажанням сплачувала заборгованість по комунальним послугам за відповідача.
Оскільки квартира знаходиться в будинку ЖБК, а відповідач з 2001 року не сплачував надані комунальні послуги, вона була вимушена згідно статуту ЖБК сплачувати за всю квартиру комунальні послуги
Також вважає, що рішення суду в частині відмови їй у стягненні з відповідача грошових коштів в розмірі 1975,44 грн. - вартості віконного блоку є неправильними та підлягають скасуванню. Зазначає, що вона вимушена була замінити віконний блок у зв»язку з розбитим склом, від цього в квартирі було холодно. Тому вона вимушена встановити віконний блок. Відповідач довгий час не проживав в квартирі, а його місцезнаходження їй не було відомо і вона не могла отримати його згоду на встановлення віконного блоку.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3 також просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог.
Вважає, що при ухваленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального права.
Суд не врахував, що він є власником кімнати площею 11.4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 і що ОСОБА_2 самовільно, без нього згоди встановила в його кімнаті віконний блок, що підтверджує факт використання жилої площі, належної йому як власнику.
Оскільки ОСОБА_2 замінила замки на вхідній двері квартири і з 01.11.2008 року по 28.08.2009 року не впускала в квартиру, він вимушений був проживати у знайомих, друзів і фактично у своїй квартирі не проживав. Вважає, що за цей період ОСОБА_2 сама повинна сплачувати усі комунальні послуги за користування усією квартирою.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника ОСОБА_3, третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вимоги ст. ст. 60,66 – 68 та 149 ЖК України, на які посилається ОСОБА_2, вказують на обов»язок оплати за користування комунальними послугами.
Судом першої інстанції встановлено, що після ухвалення рішення про порядок користування квартирою, були розділені особисті рахунки та кожний із сторін оплачує комунальні послуги окремо. Ці обставини в судовому засіданні підтвердили сторони та випливає з довідок ЖБК, відповідно яким на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 комунальні послуги нараховуються окремо.
За таких підстав суд дійшов висновку, що оскільки сторони мають окремі особисті рахунки, ОСОБА_3 має особистий обов»язок по сплаті комунальних послуг і оскільки між сторонами відсутні будь-які угоди щодо сплати комунальних послуг, то у ОСОБА_3 відсутні й відносини на підставі яких він має обов»язки по сплаті комунальних послуг перед ОСОБА_2
У судовому засіданні ОСОБА_2 вказувала, що вона витратилася внаслідок того, що відповідач не оплачував комунальні послуги та оскільки керівництво ЖБК погрожувало відключити квартиру він надання комунальних послуг, тому вона сплатила заборгованість за ОСОБА_3, а за цих підстав він повинен відшкодувати їй ці витрати. При цьому підтвердила, що ніякої домовленості з ОСОБА_3 про сплату комунальних послуг не було.
З наданих до матеріалів справи квитанцій, вбачається позивачка ОСОБА_2 з 2003 року по 2008 рік прозводила оплату комунальних послуг за відповідача щомісячно, і заборгованості по сплаті за надані комунальні послуги у нього не було. (а.с. 15-63).
Також в заяві, позивачка ОСОБА_2 вказувала на наявність шкоди яка була їй спричинена внаслідок того, що замінила віконний блок в кімнаті відповідача ОСОБА_3, оскільки скло у вікні його кімнати було розбито та через це квартира охолоджувалася.
Між тим в апеляційному судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що віконне скло в кімнаті відповідача вона сама розбила, замінювати скло вона не побажала.
З урахуванням зазначених обставин, суд прийшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_3, самостійно придбала та виконала роботи щодо заміни віконного блоку, відсутні підстави відшкодування витрат ОСОБА_2 та оскільки ОСОБА_2 за власним бажанням сплатила заборгованість ОСОБА_3 за комунальні послуги, з боку ОСОБА_3 відсутні дії або бездіяльність, які б завдали шкоду ОСОБА_2 та порушення будь-яких її прав.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Як вбачається із позовних вимог ОСОБА_3, ним ставилося питання відновити попередній стан та встановити віконний блок який був замінений ОСОБА_2
Але в судовому засіданні було встановлено, що блок який був замінений викинули та він відсутній.
Оскільки квартира у сторін знаходиться в спільній сумісній власності, і ОСОБА_2 замінила віконний блок на більш новий та відсутня фізична можливість повернення попереднього віконного блоку, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 в задоволенні цих вимог.
Крім того, ОСОБА_3 вказував, що ОСОБА_2 користувалася його кімнатою та в підтвердження цих підстав надав рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 25.06.2009 року про його вселення та постанову Будьоннівського РВ ДМУ ГУМВД України у Донецькій області, з якого вбачається, що його не впускають у квартиру АДРЕСА_2, акт державного виконавця про виконання рішення суду про вселення.
Суд, вивчивши надані докази зробив правильний висновок, що ці докази не свідчать та не підтверджують той факт, що ОСОБА_2 користувалася кімнатою площею 11.4 кв.м., яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3
Оскільки ОСОБА_3 не надав суду будь-яких доказів про користування ОСОБА_2 наданою у його користування кімнатою,та він просив суд стягнути саме за користування жилою площею плату у розмірі 1644 грн., суд обґрунтовано відмовив в задоволенні цих вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»активно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги сторін є безпідставними та не відповідають вимогам закону.
У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Усі доводи апеляційних скарг були предметом дослідження у суді першої інстанції, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити як безпідставну, а рішення як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпросередньо до Верховного Суду України.
Судді: