Справа № 22ц-7938 Головуючий у І-й інстанції -Завгородній Є.П.
Категорія - 57 Доповідач: Бабенко П.М.
У Х В А Л А
іменем України
24 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі
головуючого :судді Кондратьєвої О.М.
суддів : Бабенка П.М., Могутової Н.Г.,
при секретарі Калині О.О.,
розглянувши у відкритому судовому у засіданні у приміщенні апеляційного суду у місті Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 13 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради( далі – УПСЗН) про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 13 травня 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто з УПСЗН на його користь суму щорічної компенсації на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2976 грн.
У апеляційній скарзі УПСЗН просить скасувати ухвалене рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначив, що позивач дійсно має право на отримання допомоги на оздоровлення як інвалід ЧАЕС, йому призначена така виплата, але з розрахунку 90 грн., проте йому не сплачена допомога у зв’язку з відсутністю коштів, які не надійшли з державного бюджету
Від позивача апеляційної скарги та письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача не надходило.
В судове засідання сторони не з’явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції виходив з того, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, був визнаний інвалідом 3 групи.
Відповідно до ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) він має право на отримання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати як інвалід третьої групи.
При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, що передбачено абз.7 ч.4 ст.24 Закону.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини по справі, надав оцінку доказам у справі , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що позивач до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, був визнаний інвалідом 3 групи, , що підтверджується відповідним посвідченням, (а.с.7).
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення .
Статтею 48 Закону інвалідам 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, а інвалідам 2 групи – у розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітних плат.
Згідно частини 7 цієї ж статті зазначеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, Законом від 28 лютого 1991 року передбачена кратність щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, що склався на відповідний період а не встановлення конкретних сум компенсацій, про що вказував у своїх заперечення та в апеляційній скарзі відповідач.
Згідно довідки відповідача позивачу за 2009 рік нараховано 90 грн. допомоги, яка йому не сплачена .
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 та № 562 від 12 липня 2005 року, на підставі яких відповідач проводив виплату на оздоровлення, були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на ці постанови апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI текст статті 48 був викладений в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, розрахунок суми заборгованості, зроблений судом першої інстанції з урахуванням положень Закону, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати 744 грн. З 1 листопада 2009 року в сумі 2976 грн., є правильним. До того ж, розрахунок недоплаченої суми на оздоровлення відповідачем і не оскаржений.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, ч.1 ст.308, ст..ст. 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради скаргу відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили..
Головуючий:
Судді: