Судове рішення 22-8141 від 19.07.2010

Судове рішення #10042765

Справа 22ц-8141/2010 р. Головуючий у 1 інстанції

Ткачова С.М.

Категорія 52 Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді Голубинського А.М.

Суддів Прокопчук Л.М., Жданової В.С.

При секретарі Опря Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду від 21 квітня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 28.05.2003 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював токарем-розточником. 30.11.2009 року він написав заяву про звільнення з 04.12.2009 року за власним бажанням з підстав, передбачених п.3 ст. 38 КЗпП України. 07.12.2009 року він звернувся на підприємство за одержанням трудової книжки та остаточним розрахунком, але не отримав ні першого, ні другого. 26.12.2009 року він отримав листа про необхідність явки на підприємство для отримання трудової книжки, яку отримав 28.12.2009 року. Із записів в ній дізнався, що його звільнено з 07.12.2009 року за п.4 ст. 40 КЗпП України наказом від 22.12.2009 року. Просив суд змінити формулювання причини звільнення, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку та за час видачу трудової книжки, стягнути на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Рішенням Краматорського міського суду від 21 квітня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку 1770,20 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Позивач в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення суду є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, задовольнити вимоги.

Представник відповідача просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду частково скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді спору встановлено, що позивач 30.11.2009 року надіслав заяву про звільнення його з 04.12.2009 року за ст. 38 п. 3 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з порушенням власником законодавства про працю. 03.12.2009 року відповідач отримав цю заяву, 04.12.2009 року начальник відділу кадрів роз’яснив позивачеві, що заява підписана з відпрацюванням 2 тижнів та те, що позивачу слід продовжити працювати. Наказом від 22.12.2009 р. за № 281-в позивача звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП з 07.12.2009 року. Відмовляючи в задоволенні заяви про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд виходив з того, що позивач не виходив на роботу з 07.12.2009 року без поважних причин, крім того після звільнення позивача відповідачем приймались заходи для вручення йому наказу про звільнення та трудової книжки, яку позивач отримав 28.12.2009 року.

У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди суд відмовив, при цьому виходив з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, факту відновлення судом порушених прав позивача, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

З висновком суду про те, що підстав для зміни формулювання причин звільнення немає, що звільнення позивача за ст. 40 п. 4 КЗпП України проведено вірно, погодитись не можна, оскільки його зроблено судом без з’ясування всіх обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача токарем-розточником 3 розряду з 28.05.2003 року. 30.11.2009 року він поштою відправив заяву про звільнення з 04.12.2009 року, за власним бажанням з підстав, передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України, яку відповідач отримав та наклав резолюцію про відпрацювання два тижні (а.с. 40).

Судом першої інстанції не було з’ясовано, чи мали місце обставини порушення відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, оскільки зазначеним фактам в судовому рішенні оцінки не дано.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дня у строки, встановлені колективним договором, або не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцяти календарних днів.

З пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду та наданих документів вбачається, що відповідач не виконував покладених на нього обов’язків щодо забезпечення позивача умовами праці, необхідними для виконання роботи, внаслідок чого протягом вересня - листопада 2009 року мали місце простої: у вересня – 16 годин, у жовтні – 8 годин, у листопаді – 3 дні. Крім того, як пояснили позивач та представник відповідача у вказані місяці на підприємстві мале місце несвоєчасна виплата щомісячної заробітної плати із затримкою на 5-8 днів.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідачем не виконувалось законодавство про працю, умови трудового договору, тому позивач має право на розірвання трудового договору за власним бажанням у визначений ним строк, тобто з 04 грудня 2009 року. Покладання відповідачем на нього у цьому випадку обов’язку відпрацювати два тижні не відповідає вимогам закону.

З урахуванням вищенаведеного, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України позовні вимоги в частині зміни формулювання причин звільнення підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

В іншій частині підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Оскільки судом стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку і цей час частково збігається із часом затримки видачі трудової книжки, підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки немає.

Судом першої інстанції правильно вирішено спір в частині вимог про стягнення моральної шкоди. Суд з урахуванням усіх обставин справи прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду від 21 квітня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову про зміну формулювання причин звільнення скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” про зміну формулювання причин звільнення задовольнити.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство „Краматорський завод важкого верстатобудування” змінити в трудові книжці на ім’я ОСОБА_2, виданої 09.08.1996 року, запис № 17 про звільнення з 07.12.2009 року з підстав, передбачених ч.4 ст. 40 КЗпП України за скоєні прогули без поважних причин, зробленої за наказом № 281-в від 22.12.2009 року, на звільнення з 04 грудня 2009 року за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді