Справа №22ц-4321/2010 Головуючий в 1 інстанції Ткачова С.М.
Категорія - 43 Доповідач – Курило В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої-судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуца М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з сином і відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
18 листопада ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з сином та онуком і відшкодування моральної шкоди.
8 січня 2010 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись в суд з заявою про залишення їх позову без розгляду.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 8 січня 2010 року вказані позовні вимоги залишені без розгляду.
ОСОБА_3 посилався на те, що перебував у юридичному шлюбі з ОСОБА_2 з 22 липня 2006 року по 8 січня 2009 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6. 8 січня 2009 року шлюб розірваний. Син проживає з відповідачкою, яка перешкоджає йому приймати участь у спілкуванні з сином і його вихованні. Рішенням органу опіки та піклування Краматорського виконкому визначено, що він може зустрічатися із сином з 10 години до 14 години щоденно. Але відповідачка не виконує це рішення, вимагає, щоби його зустрічі з дитиною відбувалися лише у її присутності, перешкоджає тому, щоб він брав дитину у гості до бабусі і дідуся. Просив встановити, що він може спілкуватися з дитиною щосуботи з 10 до 19 години в місці його проживання та в період свят а також спільного відпочинку. Просив стягнути на відшкодування заподіяної моральної шкоди 5000 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов»язано ОСОБА_2 організувати систематичні побачення без своєї присутності батька ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну суботу тижня з 10 години до 17 години з урахуванням стану здоров»я дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати 26.50 грн. В задоволені решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з поверненням справи на новий розгляд в частині спору про дитину. Рішення в частині спору про відшкодування моральної шкоди просить залишити без змін. Вона вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив докази і матеріали справи, не звернув уваги на те, що позивач не служив в Українській армії і ухиляється від цього обов»язку. Їй відомо, що з цього приводу заведено кримінальну справу. ОСОБА_3 є безробітним, не має доходів, не виплачує аліментів, має заборгованість понад 3000 грн., не має власного житла, тому не має можливості спілкуватися з дитинною поза межами її місця проживання. Суд не врахував, що дитина хворіє на ряд хронічних захворювань, має спеціально харчуватися і постійно знаходитися в межах будинку, де він фактично проживає. Вона не перешкоджала позивачу і його батькам спілкуватися з дитиною.
В апеляційному суді ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині спору про дитину скасувати.
ОСОБА_4 в апеляційному суді вважав доводи апеляційної скарги безпідставними, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони грунтуються на законі. Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним.
Судом встановлено, що сторони не проживають спільно, розірвали шлюб і не знаходять порозуміння щодо участі батька у вихованні їх малолітньої дитини. Конфліктна ситуація виникла через те, що ОСОБА_2 – мати дитини наполягає на своїй присутності під час побачення батька – позивача ОСОБА_3 з їх сином. При цьому ОСОБА_8 посилається на те, що ОСОБА_7 – їх син, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуває на диспансерному обліку через ряд захворювань, у тому числі і захворювань шлунково-кишкового тракту. Він потребує спеціального харчування, спеціальних умов утримання і догляду. А батько – ОСОБА_3 не зможе усім цим забезпечити сина без її присутності і поза межами місця проживання дитини.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов переконливого висновку про те, що доводи ОСОБА_2 безпідставні.
Дійсно , дитина сторін хворіє на певні хронічні захворювання через які знаходиться на диспансерному обліку. І дійсно дитина потребує догляду і дієтичного харчування. ОСОБА_3 в суді стверджував, що він зможе організувати і необхідний догляд і необхідне дієтичне харчування сина і поза межами квартири ОСОБА_2 і без її присутності. Вказані твердження позивача ОСОБА_3 не викликають будь яких сумнівів. Суд не має негативної інформації про позивача, останній працює, має певні доходи , які дозволяють йому дбати і про сина взагалі і про його харчування зокрема. Він забезпечений житлом, проживає разом із своїми батьками, які також бажають спілкування з онуком, і здатні надати необхідну допомогу ОСОБА_9 в організації харчування і догляду за дитиною.
Доводи ОСОБА_2 про те, що відповідач не працює, не має житла, що щодо нього вирішується питання про порушення кримінальної справи, що він ухиляється від свого громадянського обов»язку служити в Українській армії – безпідставні через те, що або спростовані, або не підтверджені.
Відповідно до ч.2 ст. 159 СК України суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи в окремих випадках , якщо це викликано інтересами дитини.
Апеляційний суд вважає, що таких випадків не існує і судом першої інстанції вони не встановлені. Сину сторін по справі три з половиною роки і з огляду на це, а також на діагнози його хвороб, можна зробити висновок про те, що присутність відповідача ОСОБА_2 під час побачень її сина з батьком не викликається інтересами дитини, а тому в цьому не має потреби.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Краматорського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.
Судді: