Справа № 22ц-2386/2010р. Головуючий у 1 інстанції – Меженнікова С.П.
Категорія – цивільна Доповідач – Губар В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого – судді Позі гуна М.І.,
суддів – Губар В.С., Шемець Н.В.
при секретарі – Рачовій І.І.
з участю – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду від 29 квітня 2010 року у праві за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади с. Довжик в особі Довжицької сільської ради Чернігівського району, ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Довжицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка за життя склала заповіт на ім’я ОСОБА_7, який є його батьком. ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину і вступив у володіння спадковим майном, що складалось із житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, спадкоємцями по закону після його смерті є позивач та відповідачка ОСОБА_1 Позивач вказує, що нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у померлого ОСОБА_7 правовстановлюючих документів на житловий будинок. А тому позивач просив визнати за ним, як за спадкоємцем, право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
Рішенням Чернігівського районного суду від 29 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 15 900 грн., а також визнано за ним права та обов?язки забудовника на 1\2 частину вказаного будинку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, зокрема, відсутні документи проведення ОСОБА_7 ремонту спірного будинку, оплати комунальних послуг, а довідкою Довжицької сільської ради від 02.03.2010 року спростовується факт проведення ОСОБА_7 оплати земельного податку. Апелянт також вказує, що ОСОБА_7 не подавав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, а тому, на думку апелянта, вважається таким, що відмовився від спадщини. Апелянт наполягає на тому, що на час відкриття спадщини ОСОБА_7 не набув права власності на будинок АДРЕСА_1, а тому вказаний будинок не увійшов в склад спадщини після смерті ОСОБА_7
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 18 листопада 1998 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.11.1998 року (а.с.7), і яка за життя склала заповіт на ім”я свого онука ОСОБА_7 (а.с.9).
Судом встановлено, що ОСОБА_7, виходячи з положень ч.1 ст.548 та ст.549 ЦК УРСР, фактично прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_6, що підтверджується наявними у справі доказами, які апелянтом у апеляційному суді не спростовані.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.12.2009 року (а.с.8), та після смерті якого спадкоємцями першої черги за законом є сторони по справі – син ОСОБА_5 та мати ОСОБА_1, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину і згідно до ст.1218 ЦК України їхні частки у прийнятій спадщині є рівними – по Ѕ частки спадкового майна кожному. Зазначений висновок суду першої інстанції є вірним, ґрунтується на матеріальному законі і з ним погоджується апеляційний суд.
Зважаючи на обставини справи, та виходячи з того, що ОСОБА_7, фактично прийнявши спадщину у 1998 році, не оформив права власності на спадкове майно, тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1\2 частину спадкового майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, а тому суд обгрунтовано визнав за можливе визнати за позивачем право власності на 1\2 частину будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва будинку, перевівши на нього права забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок.
Доводи апеляційної скарги про неприйняття ОСОБА_7 спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_6 є голослівними і спростовуються наявними у справи доказами, а посилання апелянта на ст.553 ЦК УРСР та ст.549 ЦК України та його твердження про відмову ОСОБА_7 від спадщини - є юридично неспроможними.
Сукупність досліджених судом доказів та обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно визначені існуючі між сторонами правовідносини і їм дана вірна юридична оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять передбачених законом підстав для скасування законного і справедливого рішення.
За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду від 29 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: