Справа № 22ц-2567/2010 Головуючий у 1інст. – Жовток Є.А.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
7 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого- судді ПОЗІГУН М.І.
Суддів: МАМОНОВА О.Є. , ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі
з участю Рачовій І.І.
представника позивача ОСОБА_6- ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання незаконним підвищення процентної ставки та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Судом визнано неправомірними дії щодо збільшення публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” по підвищенню, починаючи з 1.02.2009 року, відсоткової ставки до 20,40 відсотків річних, за кредитним договором № CNRPAU 00010012 від 23.06.2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_6
Зобов’язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” провести нарахування процентної ставки за користування кредитом у відповідність до п.п 1.1 договору № CNRPAU 00010012 від 23.06.2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_6, тобто до 15 відсотків річних, починаючи з 1.02.2009 року та повідомити про це ОСОБА_6 Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 25 грн.50 коп., а на користь ОСОБА_6 - в повернення 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство комерційний банк ’’ПриватБанк” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог . Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Публічне акціонерне товариство комерційний банк ’’ПриватБанк’’ зазначає, що підвищення процентної ставки здійснено у відповідності до п.2.3.1 кредитного договору та статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, про що позивача було повідомлено шляхом надіслання письмового повідомлення 06 січня 2009 року, тобто у відповідності до вимог діючого законодавства та умов кредитного договору, а тому банком не порушений порядок одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом. Апелянт також вважає, що у випадку односторонньої зміни договору момент прийняття рішення про таку зміну, є моментом набрання чинності змін до договору, що підтверджується як законом так і договором.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6- ОСОБА_7 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Разом з тим, ним ставиться питання про зміну рішення Ріпкинського районного суду від 27 квітня 2010 року та просить винести рішення, яким зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” зменшити розмір відсоткової ставки за користування кредитом відповідно пункту 1.1. кредитного договору, а саме зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.25 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 відсотку від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0.20 відсотків від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору та нараховувати відсотки за користування кредитом або інші платежі по кредитному договору № від 23.06.2006 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк” і і ОСОБА_6, відповідно до п 1.1 кредитного договору в редакції від 23червня 2006 року з дати його укладення, про що Ріпкинським відділенням Чернігівського регіонального управління комерційного банку „Приватбанк” надати відповідний протокол засідання кредитного комітету Публічного акціонерного товариства товариства комерційного банку „Приватбанк” про зменшення відсотків; здійснити перерахунок за кредитним договором від 23.06. 2006 р. та зарахувати отриману Банком з дати укладення даного договору суми різниці по відсоткам від встановленого розміру 1.25 відсотків на місяць і нарахованим штрафним санкціям від одностороннього збільшення щомісячного платежу за кредитом в рахунок сплати заборгованості ОСОБА_6 за основною сумою кредиту, про що Ріпкинським відділенням Чернігівського регіонального управління комерційного банку „Приватбанк” надати розрахунок коригування.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Викладенні в запереченнях на апеляційну скаргу вимоги про зміну рішення суду, не можуть бути задоволенні вимоги рішення, оскільки відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Позивачем рішення суду не оскаржувалося.
Незаконність рішення суду позивач обґрунтовує порушенням норм процесуального права, але ті порушення на які він посилається в запереченнях на апеляційну скаргу відповідача не є обов’язковими підставами для скасування рішення суду, а тому з врахуванням положень ч 3 ст. 303, ч 3 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд не знаходить підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і дана обставина не заперечується сторонами, що 23 червня 2006 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_6 надано кредит у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 80 782 грн. грн. на купівлю автомобіля та на сплату страхових платежів.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 даного кредитного договору передбачено право банку збільшувати розмір процентної ставки за користуванням кредитом при певних умовах, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Як вбачається з матеріалів справи, закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” 08 січня 2009 року на ім’я позивача було направлено повідомлення про збільшення процентної ставки за укладеним між сторонами кредитним договором, починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 26, 40 % на рік.
ОСОБА_6 не дав згоди на зміну умов договору, про що 26.01. 2009 року письмово повідомив відповідача.(а.с.15,17-18). Проте, починаючи з 1.02. 2009 року банк нараховує ОСОБА_6 відсоткову ставку за договором у збільшеному розмірі, з одночасним застосуванням до позивача штрафних санкцій за невиконання його умов.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Як встановлено судом, рішення про підвищення процентних ставок за діючими кредитними договорами було затверджене Головою правління Приватбанку 5 січня 2009 року, а письмове повідомлення від 6.01.2009 року позивачу згідно копії поштового реєстру від 8.01. 2009 року було направлено йому 8.01.2009 року, яке ним було отримано 13.01.2009 року.
Як вбачається зі змісту зазначеного листа, підвищення відсоткової ставки передбачалося за наявності лише за наявності згоди позивача, оскільки за відсутності такої згоди пропонувалося погашення заборгованості по кредитному договору в повному обсязі(а.с.14), що не суперечить положенням ч 1 ст. 651 ЦК України.
ОСОБА_6 не погодився на зміну умов кредитування за кредитним договором.
За таких обставин, коли позивачу про наявність рішення про підвищення ставки по кредитному договору стало відомо лише 13 січня 2009 року, з чим він не погодився, а в письмовому повідомленні підвищення відсотків пов’язувалося з наявністю згоди позивача на таке підвищення, за відсутності досягнення домовленості між сторонами, доводи апеляційної скарги щодо набрання чинності змін до договору в випадку односторонньої зміни умов договору з моменту прийняття рішення про таку зміну договору є безпідставними.
Крім того, зміна відсоткової ставки за пропозицією відповідача передбачалася з 1 лютого 2009 року.
Проте, 10 січня 2009 року набрала чинності стаття 10561 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Згідно ч. 3 статті 10561 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
За викладених обставин, з врахуванням вище зазначених норм матеріального права, на час набрання чинності ст.. 10561 ЦК України не відбулося зміни договору, а тому з врахуванням також положень і ст.. 5 ЦК України відповідач не мав права в односторонньому порядку збільшувати встановлений кредитним договором розмір процентів
З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: